Божена Буркут, викладач Чернівецького фахового коледжу технологій та дизайну
Environmental education in vocational pre-university education: the digital dimension
Bozena Burkut, lecturer at Chernivtsi Vocational College of Technology and Design
Анотація. У статті досліджується, як впливає цифровізація на екологічну освіту. Здійснено спробу зібрати основні тренди у підготовці студентів за рівнем фахової передвищої освіти та окреслити головні напрями її оновлення. Обґрунтовано необхідність поєднання цифрових засобів із екологічною підготовкою, що сприяє розвитку аналітичного мислення та відповідального ставлення до довкілля. Доведено, що компонування екологічного змісту та цифрових інструментів створює кращі умови для випуску компетентних фахівців у руслі сталого розвитку.
Abstract. The article explores the impact of digitalization on environmental education. An attempt is made to identify the main trends in the training of students pursuing professional pre-higher education and to outline the key directions for its modernization. The necessity of integrating digital technologies with environmental education is substantiated, as such integration contributes to the development of analytical thinking and a responsible attitude toward the environment. It is demonstrated that combining environmental content with digital tools creates more favorable conditions for preparing competent specialists in line with the principles of sustainable development.
Сучасний ринок праці переживає трансформацію під тиском потужних технологічних зрушень, які зачіпають як виробництво, так і освітянську галузь. Йдеться не про зникнення застарілих професій, а про їхнє переформатування та зростання вимог, які висуваються до кваліфікованих кадрів. Дослідження вказують, що потреба в екологах невдовзі зросте, що безпосередньо пов’язано із загостренням екологічних викликів та переходом до парадигми сталого розвитку [1].
У цьому контексті екологічна освіта поступово набуває міждисциплінарного характеру. Вона об’єднує знання з природничих наук, технологічних розробок і соціальних практик, формуючи здібність працювати зі складними екологічними системами. При цьому цифровізація виступає не просто допоміжним засобом, а фундаментом освітніх зрушень.
Цифрове освітнє оточення змінює принципи освітнього процесу, забезпечуючи більшу гнучкість, ширшу доступність та можливість будувати індивідуальні навчальні траєкторії. В Україні ці процеси підтримуються на державному рівні через впровадження інтегрованих інформаційних систем та цифрових платформ, які уможливлюють комунікацію між усіма учасниками освітнього процесу [3].
Стратегічні основи цифровізації освіти в Україні (базовий підхід)
Цифрова трансформація освітньої сфери в Україні визначена як один із пріоритетних напрямів державної політики. Вона охоплює як аспект технологічного оновлення освітнього середовища, так і зміну управлінських та педагогічних парадигм.
Ці зміни спираються на державну стратегію розбудови цифрового суспільства, що передбачає формування цифрових компетентностей як обов’язкової умови будь-якої професійної діяльності [7]. У царині освіти це означає зміну фокусу навчання на розвиток умінь оперувати інформацією, проводити аналіз даних та застосовувати цифрові інструменти для розв’язання практичних завдань.
Практична реалізація цієї стратегії пов’язана зі створенням єдиного цифрового освітнього простору. Зокрема, запровадження державних цифрових платформ та інтегрованих систем забезпечує доступ до освітніх ресурсів та оптимізує управління навчальним процесом [3; 4].
Важливим елементом цифровізації є також розвиток механізмів оцінювання якості освіти. Застосування цифрових систем моніторингу дає можливість підвищити прозорість освітніх процесів та гарантувати їхню відповідність актуальним вимогам.
Стратегічні основи цифровізації освіти в Україні (компетентнісний підхід)
Поглиблення цифровізації освіти в Україні тісно пов’язане з переходом до компетентнісної моделі, де вирішальну роль відіграє розвиток цифрової грамотності. У цьому зв’язку орієнтиром слугують адаптовані європейські рамки цифрових компетенцій, які окреслюють структуру знань та навичок, необхідних для успішної діяльності у цифровому середовищі [8].
Державні ініціативи, спрямовані на розвиток цифрової освіти, зокрема національні онлайн-платформи та освітні сервіси, надають можливість для безперервного навчання та підвищення кваліфікації. Вони створюють умови для формування практичних цифрових умінь, які можуть бути безпосередньо інтегровані у професійну діяльність.
Коли екологічна освіта інтегрується з цифровими технологіями, виникає нова якість – екоцифрова компетентність, яка означає здатність використовувати цифрові засоби для аналізу екологічних процесів, оцінки загроз та прийняття рішень. Такий підхід відповідає сучасним запитам до фахівців, особливо тих, які, потенційно можуть працювати у сфері екології та природокористування.
Цифровізація в освіті відкриває нові горизонти для втілення екологічного компонента навчання. Використання віртуальних лабораторій дає змогу моделювати складні природні явища, геоінформаційні системи – аналізувати просторові дані, а інтерактивні платформи – створювати навчальні продукти, орієнтовані на проєктну роботу. Також перспективним є залучення технологій штучного інтелекту для обробки, прогнозування, узагальнення результатів та виведення висновків екологічних експериментів або проєктів. Під час освітнього процесу ці підходи втілюються через включення екологічної тематики до інших навчальних дисциплін, розробку цифрових ресурсів та залучення студентів до проєктної діяльності. Цифрові формати навчання (онлайн-курси, вебінари, спільні проєкти) розширюють можливості участі студентів у розв’язанні екологічних проблем та сприяють формуванню активної громадянської позиції.
Напрями розвитку екологічної освіти пов’язані з упровадженням інтелектуальних технологій – штучного інтелекту, інтернету речей, доповненої та віртуальної реальності. Вони надають змогу формувати адаптивні освітні середовища, моделювати екологічні процеси у реальному часі та інтегрувати навчання з дослідницькою роботою.
Отже, коли екологічна освіта поєднується з цифровими технологіями, саме навчання набуває якісно іншого змісту. Воно забезпечує перехід від передачі знань до формування компетенцій, необхідних для досягнення сталого розвитку. Водночас ефективність цих процесів залежить від системної підтримки, розвитку необхідної інфраструктури та підготовки педагогічних кадрів. Саме комплексний підхід дає змогу забезпечити підготовку фахівців, здатних адекватно реагувати на сучасні екологічні виклики.
Висновки
- Цифровізація освітнього простору виступає одним із ключових каталізаторів змін в екологічній освіті у закладах фахової передвищої освіти, трансформуючи як змістове наповнення підготовки, так і методи організації освітнього процесу.
- Інтеграція цифрових засобів у екоосвіту сприяє переходу від репродуктивного засвоєння інформації до формування навичок аналізу, екологічної свідомості, гармонійного поводження з природою та захисту довкілля.
- Важливим результатом синергії екологічного та цифрового компонентів є формування екоцифрової компетентності, яка відповідає вимогам сучасного ринку праці та гарантує готовність фахівців до функціонування в умовах технологічних зрушень.
- Перспективи розвитку екоосвіти полягають у залученні інтелектуальних технологій, що відкривають нові можливості для моделювання екологічних процесів, міждисциплінарної інтеграції та міжнародної співпраці.
Список використаних джерел:
- Сисоєва С. Цифровізація освіти : педагогічні пріоритети. Education : Modern Discourses. 2021. № 4. С. 14-22. DOI: 10.37472/2617-3107-2021-4-02.
- Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування інтегрованих інформаційних систем у сфері освіти : Закон України від 27 лип. 2022 р. № 2457-IX. Відомості Верховної Ради України. 2022. № 39. Ст. 232.
- Деякі питання Єдиного державного вебпорталу цифрової освіти : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лют. 2024 р. № 175.
№3, 2026
Автор публікації
