Алла Єлісєєва, методист ВСП «Фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну Поліського національного університету»
Developing the activity of students as a condition for improving the effectiveness of teaching during wartime: challenges and solutions
Alla Yeliseyeva, methodologist at the Professional College of Construction, Architecture and Design of Polissia National University
Анотація. У статті розглядаються актуальні проблеми зниження мотивації та активності студентів у період повномасштабної війни в Україні. Акцент зроблено на ролі викладача як особистості, здатної адаптувати процес навчання до умов невизначеності та емоційної нестабільності. Авторка аналізує виклики, що постають перед фаховою передвищою освітою, та пропонує практичні шляхи активізації освітнього процесу на основі емпатійного підходу, гнучких форм організації занять і сучасних цифрових технологій.
Abstract. The article explores the challenges of maintaining motivation and active participation among students during the full-scale war in Ukraine. Special attention is paid to the role of educators as sources of emotional support, stability, and guidance in times of crisis. The author analyzes the psychological and pedagogical difficulties of the wartime educational process and offers practical methods for enhancing students’ engagement through flexible approaches, interactive technologies, and value-based education. The significance of education as a tool for personal development and national reconstruction is emphasized.
Повномасштабна війна, яка триває в Україні з 2022 року, істотно вплинула на всі сфери суспільного життя, зокрема й на систему освіти. В умовах воєнного стану та щоденних викликів, пов’язаних із небезпекою, переміщенням населення, втратою домівок та близьких, особливого значення набуває збереження цілісного освітнього простору. Фахова передвища освіта, орієнтована на практичну підготовку кадрів, має адаптуватися до нових реалій, забезпечуючи не лише передачу знань, а й формування життєстійкості, критичного мислення, соціальної активності та віри у професійне майбутнє.
Психоемоційні виклики сьогодення
Сьогодення ставить перед педагогами та студентами нові, надзвичайно складні завдання. На перше місце виходить питання збереження ментального здоров’я студентської молоді. Психологічне навантаження, викликане війною, включає тривогу за майбутнє, втрату життєвих орієнтирів, депресивні стани. Студенти часто перебувають у стані емоційного виснаження, що значною мірою ускладнює навчальну діяльність. Крім того, соціальна ізоляція через дистанційне або змішане навчання призводить до зниження рівня комунікації та командної взаємодії, що є ключовим елементом для фахової підготовки. Зменшення рівня мотивації, що спостерігається у студентів, не є наслідком ліні чи байдужості, а природною реакцією на травматичні обставини.
Шляхи формування активної навчальної позиції студентів
Ефективність навчального заняття значною мірою залежить від активності здобувачів освіти. У сучасних умовах цей фактор набуває особливого значення, оскільки потребує від викладача нових стратегій і підходів до мотивації студентів.
1. Емоційна підтримка.
Основою для ефективного навчання є емоційна безпека. Викладач має починати заняття зі слів підтримки, демонструвати емпатію, цікавитися станом студентів. Це створює довірливу атмосферу, в якій навчання сприймається не як обов’язок, а як спільна діяльність. Під час навчального процесу іноді можливе відхилення від плану заняття, зважаючи на ситуацію в країні, у вашому місті та родинах студентів.
Професіоналізм викладача – це не лише знання, а ще й емпатія, гнучкість, підтримка у скрутні моменти. Це те, що студенти будуть пам’ятати все життя!
2. Мотивація через сенс навчання.
Розпочну зі слів Нельсона Мандели, який сказав, що освіта – це зброя, за допомогою якої можна змінити світ. Освіта формує критичне мислення, розвиває логіку, уяву, комунікативні навички. Важливо постійно актуалізувати значущість освіти, показувати зв’язок між навчальними знаннями та їх практичним застосуванням. Проєктна діяльність, орієнтована на реальні задачі («Моя професія у відбудові України»), підвищує самооцінку та створює відчуття причетності до суспільно важливої справи.
3. Мотивація через реальні приклади з професійного життя.
Залучення фахівців до освітнього процесу, демонстрація кар’єрних шляхів випускників підвищують інтерес студентів до обраної спеціальності. Онлайн- та офлайн-зустрічі з успішними фахівцями галузі, які на власному прикладі доводять важливість отримання якісної освіти. Всі ці заходи будуть сприяти формуванню активності здобувачів освіти на заняттях, тому що показуватимуть практичну цінність знань – студенти бачать, навіщо їм вивчати ту чи іншу дисципліну і як це може стати у пригоді в майбутньому. Зміцнюватиме внутрішню мотивацію – знання сприйматимуться не як абстрактні, а як інструмент для досягнення реальних цілей.
4. Гнучкість навчання як ключовий принцип сучасної освіти.
Сучасна освітня система все більше орієнтується на індивідуальні потреби здобувачів освіти, визнаючи, що навчання має бути не лише ефективним, але й доступним за різних обставин. У цьому контексті гнучкість освітнього процесу набуває особливої актуальності, особливо в умовах кризових чи нестабільних ситуацій, таких як війна, пандемія, зміна соціально-економічних умов. Одним із головних виявів гнучкості є адаптація форм контролю знань. Викладачі дедалі частіше переходять від жорстко фіксованих термінів і однакових форматів перевірки знань до варіативніших і гуманніших підходів – тестування з можливістю повторної спроби, індивідуальні проєкти, усні співбесіди, презентації, портфоліо тощо. Це дозволяє студентам обирати той формат, у якому вони можуть якнайкраще продемонструвати свої знання та навички.
Іншим важливим компонентом є відтермінування дедлайнів. Надання студентам можливості здавати роботи в індивідуальні терміни (за погодженням із викладачем) сприяє зниженню рівня стресу, покращенню якості виконання завдань і формуванню відповідального ставлення до навчання. Такий підхід також враховує можливі форс-мажори, з якими стикаються здобувачі освіти (наприклад, технічні труднощі, перебої з електропостачанням, необхідність поєднувати навчання з роботою або сімейними обов’язками).
Ще одним дієвим інструментом забезпечення гнучкості є запис навчальних занять. Цей підхід дозволяє студентам переглядати матеріал у зручний для себе час, повертатися до складних тем, адаптувати темп навчання до індивідуальних можливостей. Запис занять особливо цінний для тих, хто не має змоги бути присутнім на парі в режимі реального часу через об’єктивні причини – територіальну мобільність, змінний графік роботи чи стан здоров’я.
У сукупності ці механізми створюють інклюзивне та підтримувальне освітнє середовище, у якому кожен студент має шанс реалізувати свій потенціал незалежно від зовнішніх обставин. Гнучкість у навчанні не означає зниження вимог чи якості освіти – навпаки, це прояв педагогічної зрілості, адаптивності та гуманізму, що сприяє розвитку самостійності, мотивації до навчання та відповідального ставлення до власної освітньої траєкторії.
5. Інтерактивність як чинник підвищення ефективності навчання
Інтерактивні підходи в освіті дедалі більше інтегруються в сучасний освітній процес, змінюючи роль викладача з джерела інформації на фасилітатора, а студента – з пасивного слухача на активного учасника освітньої взаємодії. Інтерактивність забезпечує не лише залучення до навчання, а й формує критичне мислення, гнучкість у прийнятті рішень і навички співпраці. Одним із провідних методів є проблемне навчання, що ґрунтується на моделюванні ситуацій, в яких студенти мають знайти рішення, спираючись на знання, логіку й інтуїцію. Такий підхід стимулює дослідницьку активність, вчить формулювати запитання, знаходити відповіді, робити висновки та презентувати результати.
Ефективним інструментом також є кейс-методи – аналіз реальних або умовних ситуацій, пов’язаних із професійною діяльністю. Робота з кейсами розвиває аналітичне мислення, вміння працювати в команді, аргументувати власну позицію, пропонувати альтернативні варіанти рішень. Особливу цінність цей метод має в підготовці майбутніх фахівців у сфері будівництва, архітектури, менеджменту, освіти.
Не менш важливим є використання елементів геймифікації – ігрових механік, які переносяться в освітній простір. Рейтингові системи, бали, віртуальні досягнення, змагання між командами чи індивідуальні виклики підвищують мотивацію до навчання та створюють позитивну емоційну атмосферу. Ігрові елементи сприяють активізації когнітивної діяльності, залучають до глибшого опрацювання матеріалу, допомагають закріпити знання в інтерактивній формі.
Варто також відзначити роль інтерактивних цифрових платформ (таких як Moodle, Google Classroom, Miro, Kahoot, Mentimeter, Padlet та ін.), які забезпечують зворотний зв’язок, оперативне тестування, спільну роботу над завданнями, опитування в реальному часі. Такі платформи урізноманітнюють заняття, роблять їх динамічнішими та сприяють індивідуалізації освітнього процесу.
Таким чином, інтерактивні методи та технології не лише підвищують привабливість занять, а й сприяють формуванню глибшого розуміння матеріалу, розвитку професійних компетентностей і м’яких навичок (soft skills), що є надзвичайно важливими для фахівця XXI століття.
6. Візуалізація та моделювання як інструменти формування глибокого розуміння навчального матеріалу
У контексті цифрової трансформації освіти особливого значення набувають візуалізація та моделювання як потужні дидактичні засоби. Вони не лише сприяють кращому сприйняттю складної інформації, але й перетворюють процес навчання на динамічну, інтерактивну взаємодію між викладачем, студентом і цифровим середовищем.
Завдяки сучасним цифровим інструментам (таким як SketchUp, AutoCAD, Revit, GeoGebra, Unity, Tinkercad, Lumion, а також спеціалізованим STEM-платформам) стало можливим створення наочних, тривимірних, анімаційних та віртуальних моделей, які репрезентують складні теоретичні поняття у простій та доступній формі. Це особливо важливо в галузях, де значну частину знань складають абстрактні, багаторівневі структури – архітектура, інженерія, фізика, математика, біологія.
Моделювання сприяє формуванню системного мислення, оскільки студенти вчаться бачити об’єкти не ізольовано, а як частину складніших структур і процесів. Наприклад, моделювання архітектурних конструкцій дозволяє не лише візуалізувати зовнішній вигляд об’єкта, а й аналізувати його функціональність, енергоефективність, інженерні рішення. У свою чергу, моделювання біологічних процесів чи фізичних явищ дозволяє проводити експерименти у віртуальному середовищі без ризику для здоров’я або дорогого обладнання.
Анімація як частина візуалізації виконує роль «живої ілюстрації» динамічних процесів. Студенти краще засвоюють матеріал, коли бачать не лише кінцевий результат, а й логіку та послідовність змін у часі. Це особливо ефективно під час вивчення механізмів, природних циклів, математичних залежностей.
Крім того, віртуальна та доповнена реальність (VR/AR) відкриває нові горизонти в навчанні. Створення інтерактивних симуляцій, віртуальних лабораторій чи екскурсій дозволяє заглибитися у вивчення об’єктів, які неможливо або складно побачити в реальному житті (наприклад, будова атома, внутрішня архітектура історичної споруди, реконструкція стародавніх міст).
Використання візуалізації та моделювання в освітньому процесі також позитивно впливає на мотивацію та зацікавленість студентів. Коли матеріал подається у формі, що викликає емоційний відгук і виконує функцію занурення у навчальний контекст, зростає активність студентів, підвищується рівень запам’ятовування та ефективність навчання загалом.
Отже, інтеграція візуалізації та моделювання в навчальні курси є не лише технологічною інновацією, а й методологічно виправданим кроком, що сприяє глибшому розумінню змісту, розвитку критичного мислення та підготовці конкурентоспроможного фахівця.
7. Культура зворотного зв’язку як чинник особистісного та академічного зростання студента
Однією з важливих складових якісного освітнього процесу є ефективний зворотний зв’язок. Це не просто інструмент оцінювання результатів, а перш за все – засіб діалогу між викладачем і студентом, який дозволяє коригувати освітню траєкторію, формувати мотивацію до навчання та підтримувати психологічний комфорт учасників освітнього процесу. Культура зворотного зв’язку охоплює як словесне заохочення, так і конструктивну критику, що подається у доброзичливій, партнерській формі. Просте «добре виконано», «відмінна аргументація», «цікавий підхід» можуть мати вагомий вплив на мотиваційний стан студента, викликати відчуття причетності до спільної роботи й бажання розвиватися далі. Водночас вказування на помилки, якщо воно зроблене з повагою і конкретністю, допомагає уникнути повторення тих самих недоліків і сприймається як підтримка, а не осуд.
Конструктивний аналіз помилок має бути орієнтований не лише на виправлення, а й на розуміння причин – чому студент припустився помилки, які концепти залишилися незасвоєними, яку альтернативу він міг обрати. Такий підхід формує критичне мислення, аналітичні здібності та здатність самостійно знаходити шляхи до вдосконалення власних результатів.
Особливу роль у зворотному зв’язку відіграє обговорення досягнень – навіть часткових або проміжних. Акцент на поступі, а не лише на кінцевому результаті, дозволяє студентам побачити власний розвиток у динаміці, що є надзвичайно важливим для зростання самосвідомості та впевненості у власних силах. В умовах нестабільності або підвищеного стресу (наприклад, у період воєнного стану чи криз) це відіграє ключову роль у збереженні внутрішньої мотивації.
Також варто відзначити значення двостороннього зворотного зв’язку – можливості студентів висловлювати свою думку щодо якості занять, стилю викладання, завдань та умов навчання. Такий підхід сприяє розвитку партнерських відносин між усіма учасниками освітнього процесу, формує культуру діалогу та відповідальності.
Застосування цифрових інструментів (анонімні опитування, онлайн-форми, платформи для зворотного зв’язку) дозволяє зробити цей процес більш регулярним, структурованим та відкритим, а також охопити ширшу аудиторію без часових та просторових обмежень.
У підсумку, якісний зворотний зв’язок – це не лише педагогічна технологія, а й прояв педагогічної етики та емпатії. Він сприяє формуванню довіри та відповідальності студента і, як наслідок, – підвищенню якості освітнього процесу загалом.
8 Психологічна підтримка як основа збереження внутрішнього ресурсу здобувачів освіти
У сучасних умовах, коли на студентське середовище впливають численні виклики – від соціально-економічної нестабільності до повномасштабної війни – зростає потреба не лише в якісному навчанні, а й у формуванні середовища психологічної безпеки та підтримки. Психоемоційний стан студентів напряму впливає на їхню успішність, мотивацію, здатність до саморозвитку й адаптації до навчального навантаження.
Однією з ключових умов створення такого середовища є простір емоційного комфорту, у якому здобувач освіти може вільно висловлювати свої думки, переживання та емоції без страху бути осудженим. Це можливо за умови, коли в освітньому закладі культивуються цінності довіри, взаємоповаги, інклюзивності, емпатії. Позитивний психологічний клімат у групі та підтримка з боку викладачів сприяють стабілізації емоційного стану та створенню відчуття приналежності до освітньої спільноти.
Важливою формою роботи стають індивідуальні зустрічі з практичним психологом, які дають студенту можливість отримати професійну допомогу у складних життєвих ситуаціях: тривога, втрата, криза самооцінки, труднощі у навчанні або спілкуванні. Такі консультації сприяють емоційному розвантаженню, усвідомленню власних потреб, пошуку ресурсів для подолання внутрішніх бар’єрів.
Окреме значення має використання арттерапевтичних технологій (малювання, музика, танець, пісочна терапія, створення колажів, написання емоційних щоденників), які дозволяють студентам виражати емоції у безпечний спосіб та м’яко працювати з травматичним досвідом.
У колективному форматі ефективними є також групові психологічні тренінги, інтерактивні заняття з розвитку емоційного інтелекту, профілактики вигорання, формування навичок стресостійкості.
Особливо актуальною є психологічна підтримка в умовах воєнного стану, коли частина студентів перебуває в евакуації, втратила рідних або має порушений режим життя. Для них заклад освіти має стати не лише місцем здобуття знань, а й простором стабільності, де є підтримка дорослих, чіткі орієнтири, доступ до фахової допомоги.
Забезпечення психологічного супроводу в освітньому процесі – це інвестиція в ментальне здоров’я молоді, у розвиток їхньої резильєнтності, здатності долати життєві труднощі та будувати майбутнє навіть у кризових умовах.
https://drive.google.com/file/d/1MWlTAHehEanqpXjqDkV8TjNPuUpHLfTg
Висновки
Формування активної навчальної позиції здобувачів освіти у період війни – це не лише педагогічне завдання, а й громадянська місія викладача. Успішна адаптація освітнього процесу до кризових умов можлива за умови поєднання професійної компетентності викладача з його людяністю, емпатією та готовністю шукати нові, гнучкі моделі взаємодії зі студентами.
Активність студентів у цей період – це прояв їхньої стійкості, сили духу та віри у майбутнє. Підтримуючи цю активність, ми інвестуємо не лише у якість фахової підготовки, а й у відбудову національної ідентичності, соціального капіталу та людського потенціалу України.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про фахову передвищу освіту».
3. Ковальчук О.М. Психологічна підтримка студентів у кризових ситуаціях. Київ, 2022.
4. Освітній процес в умовах війни : методичні рекомендації / МОН України. 2023.
5. Підвищення мотивації до навчання : інноваційні підходи. Київ : НУО, 2021.
6. Козяр М.І. Психологічна допомога в освітньому середовищі : досвід воєнного часу. Львів : Вид-во ЛНУ, 2023.
7. Петренко Т.В. Дистанційне та змішане навчання у кризовий період : виклики та рішення. Харків : Освіта, 2022.
8. Савченко О. Я. Проблемне навчання як засіб формування пізнавальної активності учнів / О. Я. Савченко // Педагогіка і психологія. 2018. № 2. С. 35–41.
9. Черниш Н. С. Кейс-метод у вищій освіті : теорія і практика / Н. С. Черниш // Вища школа. 2020. № 3. С. 45–50.
№3, 2025
Автор публікації
