Світлана Зейко, викладач ВСП «Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету»
Анотація. У статті подано короткий алгоритм дій з надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках за різних обставин. Визначено необхідність вивчення цієї теми відповідно до програми курсу «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці» студентами закладів фахової передвищої освіти, які не є медиками, але зобов’язані вміти надавати першу медичну допомогу.
Abstract. This article presents a short algorithm of actions to provide first aid in case of accidents in various circumstances. The necessity of studying this topic with the program of the course “Life Safety and Basics of Labour Protection” by students of institutions of professional pre-higher education, who are not doctors, but must be able to provide first aid, is determined.
Надання домедичної допомоги в умовах війни є основною запорукою врятування життя пораненого. Нині ворог щодня обстрілює мирні міста і цивільне населення України. Згідно зі статистичними даними, близько 90 % смертей відбуваються до того, як постраждалі дістануться медичної установи. Втім значну їх частину можна було б врятувати за своєчасного та якісного надання домедичної допомоги.
Домедична допомога – це найпростіші невідкладні медичні дії, що виконуються безпосередньо на місці пригоди терміново після травми. Зазвичай вона надається не медичними працівниками, а особами, що в той момент знаходяться поруч, безпосередньо на місці надзвичайної ситуації або поблизу від постраждалого. У цьому контексті ми говоримо зі здобувачами освіти про серцево-легеневу реанімацію, зупинку кровотечі, допомогу при інсульті, переохолодженні, опіках, удавленні, втраті свідомості тощо [3, с. 3].
Вміння надавати першу долікарську допомогу напряму пов’язано з поняттям життєзбережувальної компетентності, формуванню якої за рівнями відповідає правило «Чотирьох треба», яке якнайкраще відображає вимоги до життєзбережувальної компетентності та навичок першої долікарської допомоги.
Правило чотирьох ТРЕБА
І – знати ; II – вміти ; III – хотіти; IV – діяти.
Цьому правилу відповідають такі компоненти навчання:
I теоретична – знати;
II практична – вміти;
III морально-вольова – хотіти, діяти.
Одразу варто зупинитися на морально-вольовому компоненті.
Як правило, потреба в першій долікарській допомозі виникає несподівано і потребує негайних дій від свідків НС чи нещасного випадку. На проведення реанімаційних заходів (штучне дихання, непрямий масаж серця) чи зупинку артеріальної кровотечі є 5–7 хвилин. На жаль, через певні обставини, не всі очевидці (потенціальні рятівники) починають діяти одразу або взагалі не починають діяти. Основними причинами ненадання своєчасної допомоги є:
Байдужість (люди, незалежно від рівня підготовки та навіть кваліфікації, звикли проходити повз чужу біду).
Споживацький характер сучасного суспільства (в суспільстві є нормою замовляти доставлення піци, звантажувати готові реферати з інтернету, і бути впевненим, що всім (зокрема і долікарською допомогою) повинні займатися «спеціально навчені» люди).
Стан ступору (дезорганізація поведінки проявляється у несподіваній втраті раніше набутих навичок, які, здавалося, були доведені до автоматизму. Доводилося не раз спостерігати, як деякі люди в ситуації, що не несла реальної загрози, демонстрували бездоганне володіння різними навичками дій в екстремальних випадках, набутих на тренажерах або в навчальних класах, але в реальній екстремальній ситуації вони раптом забували про все це і, в кращому випадку, просто не впадали в паніку та не заважали іншим).
Паніка, страх за власне життя (почуття тривоги, боязні, які можуть перерости у жах з його фізичними наслідками: ослаблення, заціпеніння або панічну втечу. Це може супроводжуватися істеричною реакцією – панікою, що, зі свого боку, призводить до алогічної поведінки в екстремальній ситуації. Такий стан утруднює пошук виходу з цієї ситуації, викликає безнадію і, отже, відмову від самодопомоги і тим більше від допомоги іншим).
Страх неправильно надати допомогу(виникає у багатьох людей через можливі юридичні наслідки неправильної допомоги; через те, що ситуація наяву не відповідає описаній в підручниках чи відпрацьованій на заняттях).
Страх інфікуватися (на жаль, в сучасних умовах є певний ризик поширення ВІЛ/СНІДу, гепатитів А,В,С, туберкульозу та ін., але він цілком безпідставний за умови дотримання правил безпеки).
Тому заради власної безпеки та безпеки оточуючих здобувачі фахової передвищої освіти повинні опанувати в повному обсязі навички надання першої долікарської допомоги, досконало знати обов’язковий алгоритм дій під час порятунку потерпілого. Це, зокрема, оцінка ситуації. Потрібно визначити, чи є небезпечні фактори, такі як вогонь, руйнування або інші загрози. Після цього варто подбати про безпеку для себе, постраждалого та інших осіб, що перебувають поруч.
- Виклик бригади екстреної (швидкої) допомоги. Необхідно негайно викликати швидку, зателефонувавши за номером 103 або 112. Диспетчеру повідомляється повна інформація: стан постраждалого, виконані процедури, адреса перебування.
- Зупинення дії небезпечних факторів. За необхідності слід припинити дію небезпечних факторів, наприклад, вимкнути електропостачання або перемістити постраждалого в безпечне місце.
- Оцінка стану постраждалого. Потрібно визначити стан свідомості та наявність дихання, а також загрозливих для життя зовнішніх кровотеч.
- Надання домедичної допомоги. Необхідно зупинити загрозливі для життя кровотечі прямим тиском на рану, накладанням джгутів (турнікетів), тампонуванням ран. Якщо постраждалий не дихає, розпочинають реанімаційні заходи. Вся допомога надається залежно від типу ушкодження (обмороження, тепловий удар, отруєння, перелом тощо).
- Відслідковування стану постраждалого. Після надання домедичної допомоги треба спостерігати за станом постраждалого, доки не прибуде бригада екстреної медичної допомоги.
- Транспортування до лікарні. Враховуючи стан постраждалого та характер травм, з диспетчером служби екстреної медичної допомоги узгоджують транспортування до лікарні.
Таким чином, головна мета першої долікарської допомоги – підтримання життєво важливих функцій людини до прибуття кваліфікованих спеціалістів. А головна особливість полягає в тому, що її надає некваліфікована людина, яка не має засобів для детальної діагностики та досконалих навичок для проведення окремих процедур. Головним принципом надання першої допомоги – не нашкодити. Отже, процедури, що може виконувати людина, яка надає первинну невідкладну допомогу, мають бути досить простими в реалізації, легкими в опануванні, універсальними за своєю дією та відносно ефективними. Крім того, необхідно розуміти, що треба мати впевненість у власних діях, оскільки важливим аспектом є психологічна підтримка людини, що постраждала. Запобігання паніки та підтримання психічного стану такої людини дає змогу значно підвищити ефективність надання першої невідкладної допомоги.
Здобувачам освіти необхідно донести, що в умовах воєнного стану варто бути готовим до всього, навіть якщо ви цивільна особа та не вчитеся на медика. Прості речі рятують життя. А чітке розуміння алгоритму дій допоможе взяти себе в руки в екстреній ситуації та надати першу допомогу постраждалому.
Список використаних джерел
- Безпека життєдіяльності та цивільний захист [Електронний ресурс] : підручник / О. Г. Левченко, О. В. Землянська, Н. А. Праховнік, В. В. Зацарний. – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2019. – 267 с.
- Долікарська медична допомога : навчальний посібник ; укладачі А.М. Ляшевич, І.С. Лупаїна, А.М. Гарлінська, Л.І. Левчук. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2021. – 224 с.
- Домедична допомога (алгоритми, маніпуляції) : методичний посібник / В.О. Крилюк, В.Д. Юрченко, А.А. Гудима та ін. – Київ : НВП “Інтерсервіс”, 2014. – 84 с.
Автор публікації
