Володимир Пиц, канд. економ. наук, викладач-методист, Олена Гончаренко, викладач-методист ВСП «Ковельський промислово-економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету»
Анотація. У статтівисвітлено визначальний вплив інноваційної освіти на формування і розвиток людського потенціалу країни, а також запропоновано низку заходів щодо створення сприятливого клімату його відтворення на інноваційній основі в умовах переходу від економіки воєнного часу до економіки знань.
Abstract. The article highlights the decisive influence of innovative education on the formation and development of the country’s human potential, and proposes a number of measures to create a favourable climate for its reproduction on an innovative basis in the context of the transition from a wartime economy to a knowledge economy
Концепція розвитку людського потенціалу ставить основний акцент на стійкості процесу розвитку. Вона не тільки визначає центральне місце людини в цьому процесі, але й пропагує ідею утвердження «інноваційної економіки», яка базується на знаннях та інноваціях, що забезпечить майбутнім і нинішнім поколінням життєво важливі можливості розвитку природних систем, від яких залежить саме життя. Переконатись в тому, що проблема відтворення і розвитку людського потенціалу в умовах переходу від економіки воєнного часу до розбудови знаннєвої економіки України є доволі актуальною, можна, звернувши увагу на дослідження таких вчених, як: О. Грішнова [1], І. Ґерлах [2], Е. Лібанова [4,5], Л. Українець [2], М. Хорошев [13] та інші.
Всезростаючий темп сучасного життя потребує більшого розуму, розвиненішого інтелекту та енергійної життєздатної особистості. Якщо ж нездатність адаптуватись до сучасних викликів воєнного часу будуть притаманні суспільству чи державі – тоді національна економіка опиниться на периферії світової цивілізації і її розвиток не вписуватиметься в криву світогосподарських процесів. На думку видатних економістів, серед яких і М. Махаріші, «мистецтво діяльності з метою отримання максимальних результатів ґрунтується, по-перше, на задіяному розумі, енергії, цілеспрямованості, точності думки і дії, силі концентрації розуму і, по-друге, на здатності контролювати навколишнє середовище з тою метою, щоб воно максимально позитивно сприяло господарській діяльності» [6].
Результатом інтелектуальної праці є інновації – нова продукція (матеріальна і нематеріальна), методи дослідження, технологія виробництва, види діяльності, форми організації господарських процесів, збутова політика тощо. Центральним елементом економіки та її основною метою вважається людина, її життєдіяльність та добробут. Власне тому актуальним і дискусійним питанням в економічній теорії було і залишається, на нашу думку, дослідження саме людського потенціалу, що дасть найвичерпнішу відповідь на питання, як саме потрібно організувати національне господарство із метою максимізації соціального та економічного ефекту. Підтвердженням нашої думки є розробка численних національних та міжнародних стратегій формування так званої «нової» економіки шляхом накопичення і використання знань, джерелом яких є людина. Реалізувати цю мету можна тільки шляхом відтворення людського потенціалу й застосування його властивостей як у процесі самої праці, так і її інтелектуалізації.
Людський потенціал – це присутні на певний момент часу можливості, а саме: накопичений людиною запас генетично закладених природою обдарувань, здібностей, здоров’я, навичок, мотивацій, а також отримані знання та вміння людей, здатність до праці; фізичні, психологічні, світоглядні, соціальні, культурні, духовні риси і виробничі та творчі здібності, які людина може втілити в різних сферах суспільного виробництва за допомогою нових методів відтворення, матеріальних і духовних цінностей в суспільстві. Відтворення людського потенціалу – це постійно повторюваний процес проходження етапів формування, утвердження та втілення у суспільному виробництві, яке відбувається в результаті відновлення і розвитку структурних компонентів людського потенціалу інноваційної економіки, генетичної (вродженої) та онтоґенезної (набутої), детермінується чинниками умов цього процесу й характеризується, крім кількісного, також якісним його нагромадженням. Відтворення людського потенціалу визначає рівень та структуру інноваційного споживання, тобто процес безпосереднього та опосередкованого використання результатів інноваційної діяльності, що спонукають і сприяють інтелектуальному саморозвитку, фізичному самовдосконаленню, закріпленню та поглибленню набутих й здобуттю нових навичок, розвитку творчої уяви індивідів.
Військові дії, низькі доходи населення України та нехтування інноваційними чинниками призвели до таких негативних наслідків відтворення людського потенціалу: а) скорочення чисельності населення; б) зниження мотивації до праці і, як наслідок, її продуктивності; в) різке скорочення обсягу та погіршення якості споживчого попиту; г) зростання масштабів вторинної зайнятості, розширення діапазону неформального сектору економіки, збільшення обсягів незареєстрованих доходів і скорочення податкових надходжень до бюджету; ґ) масова внутрішня та зовнішня міграція; д) поява невеликого елітного прошарку суспільства за рахунок зубожіння основної маси населення та вкрай незначної чисельності середнього класу; е) відсутність тісного й тривалого взаємозв’язку між наукою та суспільним виробництвом, що гальмує практичне втілення результатів фундаментальних досліджень, перешкоджає нарощуванню вітчизняного інноваційного продукту та знижує обсяги задоволення потреб споживачів національним продуктом; є) неякісне обслуговування з боку інформаційно-комунікаційної інфраструктури і туристично-рекреаційної галузі, що сповільнює та перешкоджає усебічному та повноцінному розвитку особистості [9, 11, 13].
Динаміка кількісно-якісних параметрів відтворення людського потенціалу України є: а) негативною – наслідок природоохоронної ситуації й інноваційного розвитку; б) затухаючою – наслідок демографічної ситуації; в) позитивною – наслідок економічної достатності, освіченості та духовно-культурної ситуації; г) зиґзагоподібною – наслідок соціальної забезпеченості. Усунення цих негативних тенденцій можливе за умов реалізації концепції розширеного відтворення людського у три етапи. Перший – обрання стратегії нарощування, за якої використовується вітчизняний, інтелектуально розвинений людський потенціал. Другий – визначення векторів реалізації цієї стратегії розвитку. Третій – розроблення методів запровадження відповідних векторів стратегії, а саме: а) створення державою економічних стимулів для інноваційного розвитку (зокрема поліпшення інвестиційного клімату та зниження податкового тягаря в інноваційній сфері; б) підвищення матеріальної винагороди для працівників науково-технологічних галузей економіки; в) створення сприятливого клімату для задоволення інноваційних потреб шляхом переосмислення природи конкурентних відносин і зміни ролі споживача; г) гармонізація інноваційної та екогомологічної політики, яка виявляється у підтриманні нововведень, що запобігають негативному впливові на екологічну ситуацію, а також сприяють подоланню конфліктів між людськими та природними системами; ґ) інституційне забезпечення інноваційних процесів.
Усе вищесказане створює природне середовище для формування та нарощування інтелектуального, духовного й культурного потенціалу. Спочатку нагромаджуються і закріплюються творчі задатки, професійні здібності й загальнотеоретичні знання індивідів, що дають поштовх духовному та культурному піднесенню населення. Потім збагачена система цінностей, звичаїв, традицій оздоровлює соціально-психологічний клімат нації, якісно реформує інституційне забезпечення країни, збагачує культурну спадщину народу, моралізує суспільство.
У своїй сукупності компоненти людського потенціалу (потенціал здоров’я, освітній, інтелектуальний, духовний і культурний потенціал) визначають контури та напрями удосконалення процесу праці, мінімізують витрати трудових зусиль, засобів і предметів праці шляхом появи новинок, які через нововведення посилюють інноваційну компоненту народногосподарського комплексу. Водночас підвищується ступінь продуктивності, екологізується випущена продукція, робоче місце та навколишнє природне середовище, нарощуються обсяги національного виробництва, зростає рівень рентабельності підприємств, підвищується рівень оплати праці, зміцнюється фінансова база країни та національна безпека. Іншими словами, поглиблюється рівень інтелектуалізації праці зі всіма її позитивними наслідками як для розвитку економіки, так і для розширеного відтворення людського потенціалу.
Відтак, знову починається новий цикл взаємообумовленого і взаємопідсилюючого процесу розширеного відтворення людського потенціалу й поглиблення інтелектуалізації праці, проте на значно вищому рівні. Таким чином подолати проблеми економіки воєнного часу, що виливається через міру невизначеності, ризикованості, регресу та отримання збитків, можна вдосконаливши і покращивши існуюче становище, аналізуючи минулі недоліки, обходячи майбутні загрози і вишукуючи нові пріоритети, цим самим отримавши власну нішу на ринку та збільшивши фінансові результати.
Для відтворення людського потенціалу нової якості пропонуємо створити сприятливий інноваційний клімат для забезпечення реалізації інноваційного освітнього процесу, а саме:
– проводити політику розвитку сучасної інноваційної освіти, яка втілюватиметься в реальному застосуванні нових інноваційних методів та технологій у цій галузі, що створюють новий рівень духовно-інформаційного наповнення особистості і забезпечують умови для відтворення людського потенціалу нової, вищої якості, яка сприяє інноваційному зростанню і розвитку національної економіки;
– збільшити розміри бюджетного фінансування сфер, що сприяють розвитку людського потенціалу, як правило, фундаментальних досліджень і розробок в галузі освіти, культури, охорони здоров’я та ін., що є також безпосередньою функцією держави;
– важливим елементом регулювання інноваційного розвитку має стати розвиток існуючого кадрового складу країни за рахунок підготовки та перепідготовки кадрів, який мають здійснювати заклади з навчання та підвищення кваліфікації кадрів за інноваційними технологіями;
– посилити контроль за забезпеченням обов’язкового мінімуму знань для кожного рівня освіти та за встановленням премій і почесних звань за внесок у найвищі досягнення у високотехнологічних галузях;
– розвивати дистанційну та відкриту форми навчання, яка буде базуватись на віртуальному процесі навчання, що збільшить доступ для більшої чисельності зайнятого населення, а також додаткові можливості для самоосвіти та саморозвитку протягом усього життя, що лежить в основі інноваційної економіки;
– вдосконалювати методи та механізми реалізації державного контролю у сфері патентування і ліцензування, спрямування та регулювання відносин, пов’язаних з набуттям та використанням прав на об’єкти інтелектуальної власності. В умовах інноваційної економіки це збільшує доходи працівників інтелектуальної сфери, а отже, заохочує до підвищення якості діяльності;
– створити нові механізми співпраці між розробником інновації та підприємствами, які мають можливість реалізувати її в «життя», які слугували б з’єднувальним містком між наукою та підприємництвом;
– провадити політику повної зайнятості, що має знайти вираз як у підготовці фахівців високого рівня, які будуть генераторами ідей, так і у створенні робочих місць за рахунок розвитку високотехнологічних і соціальних галузей економіки; сприяти розвитку малого інноваційного підприємництва, яке забезпечить створення додаткових робочих місць, а також сприяння самозайнятості, особливо серед молоді, шляхом пільгового кредитування для заснування власної справи.
Саме тому інноваційна модель розвитку економіки України має характеризуватись науково-технологічним спрямуванням, де головну роль мають відігравати знання, інформація та інновації, що продукуються людиною.
Отже, як бачимо, на людину в післявоєнному суспільстві має посилитись вплив нових чинників суспільного розвитку, таких як інноваційна культура та інноваційне споживання, у зв’язку з чим великого значення набудуть такі сфери, як інноваційна освіта, культура, що безпосередньо впливатимуть на інноваційний розвиток людини, а відтак і суспільства, а визначальною в інноваційному розвитку України має стати стратегія, що характеризуватиметься розширеним відтворенням інтелектуально розвиненого людського потенціалу і визнанням вітчизняної інноваційної освіти як базової.
Список використаних джерел
- Грішнова О. А., Харазішвілі Ю. М. Демографічна безпека України : індикатори, рівень, загрози. Demography and Social Economy. – 2019. – № 2. – P. 65–80. DOI : https://doi.org/10.15407/dse2019.02.065
- Ґерлах І. В., Українець Л. А. Демографічна ситуація в Україні на сучасному етапі : виклики та загрози. Економіка та суспільство. – 2022. – Вип. 39. DOI : https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-39-83
- Корецька Т.К., Сидун В.В. Впровадження заходів у соціальній сфері, заснованих на інноваційних підходах в умовах воєнного стану / Матеріали ІV Міжнародного науково-практичного семінару «Сучасна парадигма міжнародних економічних відносин в умовах глобальних трансформацій». – Луцьк : ВІП ЛНТУ, 2024. – С. 76–80.
- Лібанова Е. М., Позняк О. В., Цимбал О. І. Масштаби та наслідки вимушеної міграції населення України внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Демографія та соціальна економіка. – 2022. – № 2. – С. 37–57.
- Мерещук В. Елла Лібанова : «40 млн населення вже не буде. Або це будуть не українці». LB.ua. 29.01.2024. URL : https://lb.ua/ news/2024/01/29/595959_ella_libanova_40_mln_ naselennya_vzhe.htm
- Пиц В. І. Методика інтегральної оцінки основних компонентів відтворення людського потенціалу за умов формування інноваційної економіки / Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції «Економіка і управління : актуальні проблеми та тенденції розвитку». Частина 1 [Текст] / В.І. Пиц, Т.І. Вергелес – Львів. – 2012. – С. 11–13.
- Самченко В. Демографічна криза : на відновлення України може знадобитися 50 років. Укрінформ. 21.02.2023. URL : https://www.ukrinform.ua/rubricsociety/3671923-demograficna-kriza-na-vidnovlenna-ukraini-moze-znadobitisa-50-rokiv.html
- Чисельність та природний рух населення. Державна служба статистики України. 2023. URL : https://stat.gov.ua/uk/datasets/chyselnist-ta-pryrodnyy-rukh-naselennya-1
- Самусь Ю. Оцінка впливу війни на людей виявила масштабні наслідки російського вторгнення для українського суспільства. ООН. Україна. 19.06.2023. URL : http://surl.li/zczrwy
- Руденко В. С. Демографічна криза як ключова загроза соціальній безпеці регіону : сучасний стан, причини, тенденції та шляхи покращення ситуації / Науковий вісник Міжнародної асоціації науковців. Серія «Економіка, управління, безпека, технології». 2023. Т. 2. № 2. DOI : https://doi.org/10.56197/2786-5827/2023-2-2-5
- Смертність в Україні утричі перевищує народжуваність у 2024 році. Опендатбот. 05.08.2024. URL : https://opendatabot.ua/analytics/birth-death2024-6
- Українські біженці війни за кордоном. НІСД. 30.04.2022. URL : https://www.niss.gov.ua/news/ komentari-ekspertiv/ukrayinski-bizhentsi-viyny-zakordonom
- Хорошев М. І. Зміни демографічної ситуації в Україні під час війни та їх вплив на соціальну політику. Бізнесінформ. – № 8. – 2024. – С. 259–269.
- Цвігун І. А. Системний підхід до оцінки демографічної кризи в Україні. Подільський вісник : сільське господарство, техніка, економіка. – 2023. – Вип. 1. – С. 154–159.
№2,2025
Автор публікації
