Інна Несіна, методист Науково-методичного центру вищої та фахової передвищої освіти
Анотація. У статті проаналізовано сучасний стан рибництва та аквакультури в Україні, акцентовано увагу на їхньому значенні в гарантуванні продовольчої безпеки та сприянні розвитку аграрного сектору. Розглянуто проблеми підготовки фахівців цієї галузі.
Abstract. The article analyzes the current state of fisheries and aquaculture in Ukraine, emphasizing their importance in ensuring food security and promoting the development of the agricultural sector. Educational institutions and problems of training specialists in this field are considered.
Світові тенденції розвитку останніх років досить чітко проявляються в зростанні ролі рибництва, одного з основних напрямів аквакультури, як не лише додаткового джерела сталого продовольчого забезпечення населення, а й важливого елемента сучасних екологічно збалансованих агропродовольчих систем. Також підвищується значення аквакультури, яка сьогодні формує у світі фактично близько половини загального надходження рибної продукції від використання усіх видів водних біоресурсів.
Питання рибництва та аквакультури в Україні є надзвичайно важливими через зростаючий попит на продовольчу безпеку та необхідність зміцнення сільськогосподарської галузі країни. Досить часто вітчизняне рибництво й аквакультура лишаються поза увагою вітчизняних експертів агроринку. Адже в тренді нині – маржинальні напрями агробізнесу, передусім пов’язані з різними галузями рослинництва. Водночас за рівнем економічних можливостей і дохідності рибництво й аквакультура є досить перспективними видами агробізнесу, на які варто звернути увагу.
Рибництво та аквакультура в Україні мають значний потенціал для розвитку, зважаючи на природні ресурси та сприятливі кліматичні умови. Україна має численні водойми, річки та водосховища, що створює можливості для вирощування риб, а помірний клімат нашої країни сприяє активному росту різних їх видів. Найпопулярнішими видами риб, які вирощують в Україні, є короп, товстолоб, судак, щука та форель.
Не зважаючи на величезний потенціал, галузь стикається з кількома суттєвими перешкодами. Основні проблеми охоплюють: недостатнє фінансування, застарілу та зношену інфраструктуру, негативні наслідки зміни клімату та невідповідність законодавчої бази, підготовку висококваліфікованих спеціалістів. Забруднення водойм і знищення природних екосистем можуть негативно вплинути на рибництво. Також суттєвою перешкодою є імпорт риби з інших країн, який може створювати тиск на вітчизняних виробників.
Ці фактори значною мірою ускладнюють стале зростання та модернізацію рибного господарства, але, не зважаючи на це, Україна має досить непогані перспективи розвитку рибної галузі:
Інвестиції: залучення інвестицій у модернізацію виробництв та впровадження нових технологій.
Експорт: розвиток експортних можливостей як важливий фактор для зростання галузі.
Сталий розвиток: формування водних біоресурсів та їх ефективне використання, впровадження екологічно чистих технологій і практик.
Державна підтримка: реалізація урядом України програми підтримки аграрного сектору, включаючи рибництво, що може сприяти його розвитку.
Ця галузь має великий потенціал для зростання, але потребує комплексного підходу до вирішення існуючих проблем.
Для визначення кількості ставків і виходу риби на 1 гектар водного дзеркала потрібно враховувати кілька факторів, таких як вид риби, технології вирощування, умови середовища та мета вирощування. Зазвичай на 1 гектар можна розмістити 1-2 ставки, але це залежить від їх розміру та глибини. Наприклад, для вирощування коропа або товстолоба може бути достатньо одного ставка. Вихід риби на 1 гектар залежить від багатьох факторів, таких як вид риби, технологія вирощування, якість води, кормової бази і умов середовища. Для традиційних ставків з вирощування коропових риб вихід може коливатися від 500 до 3000 кг на гектар на рік. У інтенсивних системах (наприклад, з використанням аерації та високоякісного корму) вихід може бути значно вищим – до 10 000 кг і більше.
Фермерські господарства, які займаються рибництвом та аквакультурою, можуть бути різних типів і розмірів.
– Традиційні рибницькі господарства: вирощують рибу у природних водоймах (ставках, річках) з мінімальним контролем умов. Зазвичай вирощують коропа, товстолоба, щуку та інші види.
– Комерційні аквакультурні ферми: використовують контрольовані умови для вирощування риби, молюсків та ракоподібних. Це можуть бути ферми для лосося, форелі, креветок, устриць тощо.
– Системи рециркуляції води (RAS): сучасні установки, які забезпечують високий рівень контролю за умовами вирощування. Вони дозволяють вирощувати рибу в обмежених просторах з мінімальним використанням води.
Сучасні системи рециркуляції води
– Аквапонічні системи: поєднують вирощування рослин і риби в замкнутій екосистемі. Вода з рибних резервуарів використовується для зрошення рослин, а відходи риби служать добривом.
– Фермерські господарства на базі природних водойм: використовують природні ресурси для вирощування риби, але з активним управлінням та контролем за популяцією.
– Малі сімейні ферми: часто займаються вирощуванням риби для місцевого споживання або продажу на ринках.
Кожен тип господарства має свої особливості, технології та методи ведення бізнесу, що залежить від умов, ресурсів і цілей фермерів.
Зростаючий попит на рибу та морепродукти, стрімкий розвиток аквакультури, зокрема рибництва, сприяє тому, що цей напрям потребує ефективної підготовки кваліфікованих спеціалістів цієї галузі.
На сьогодні підготовку фахівців з рибництва та аквакультури провадять такі заклади вищої освіти:
– Національний університет біоресурсів і природокористування України (НУБіП)
• Факультет водного господарства та природокористування пропонує програми, пов’язані з рибництвом, аквакультурою та управлінням водними ресурсами.
– Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
• Пропонує спеціальності в галузі біології, які включають курси з аквакультури та рибництва.
– Запорізький національний університет
• Має факультет біології, де можна отримати знання у сфері екології та аквакультури.
– Дніпровський державний аграрно-економічний університет
• Пропонує програми підготовки фахівців у сфері агрономії, зокрема рибництва.
– Херсонський державний аграрний університет
• Має спеціальності, пов’язані з рибництвом та аквакультурою, з акцентом на практичні аспекти.
– Київський національний університет імені Тараса Шевченка
• Факультет екології та природокористування також має програми, пов’язані з водними ресурсами та їх управлінням.
Підготовкою спеціалістів цієї галузі за освітнім ступенем фахового молодшого бакалавра займаються заклади освіти:
- Відокремлений структурний підрозділ «Херсонський гідрометеорологічний фаховий коледж Одеського державного екологічного університету»
- Відокремлений структурний підрозділ «Нікопольський фаховий коледж Дніпровського державного аграрно-економічного університету»
- Білгород-Дністровський морський рибопромисловий фаховий коледж.
Ці освітні заклади пропонують різноманітні програми, які охоплюють теоретичні та практичні аспекти рибництва та аквакультури.
На жаль, сьогодні ця спеціальність втрачає популярність серед абітурієнтів з низки причин:
невідомість професії: багато молоді не знають, чим займаються фахівці в цій галузі, і можуть не усвідомлювати потенційні можливості кар’єри;
стереотипи: можливо, існують стереотипи про те, що ця професія не є престижною або прибутковою;
вибір інших напрямків: молоде покоління може бути більш зацікавленим в інших сферах, таких як IT, медицина чи бізнес, які вважаються більш популярними;
відсутність практичного досвіду: якщо у юного покоління немає можливості спробувати себе в рибництві чи аквакультурі, вони можуть не зрозуміти, наскільки це цікаво;
обмежені ресурси: у деяких регіонах можуть бути обмежені можливості для навчання або практики в цій галузі;
складність навчання: деякі здобувачі освіти можуть вважати, що матеріал на факультеті може бути складним або нецікавим;
фінансові міркування: невизначеність щодо фінансових перспектив після закінчення можуть також впливати на вибір.
Зміна сприйняття цієї професії може вимагати популяризації галузі, демонстрації її важливості та перспективності. Для розвитку галузі потрібні програми підготовки фахівців, які б навчали нові покоління спеціалістів, здатних впроваджувати інновації і підтримувати системний підхід та сучасні інформаційні технології.
Країни, які прагнуть розвивати рибництво та аквакультуру, повинні інвестувати в підготовку кваліфікованих фахівців, оскільки це є ключовим фактором для забезпечення продовольчої безпеки, економічного зростання та сталого розвитку водних ресурсів.
Отже, для подальшого розвитку рибництва та аквакультури в Україні необхідно зосередитися на модернізації інфраструктури, впровадженні новітніх технологій, забезпеченні державної підтримки та кваліфікованих спеціалістів, дотриманні принципів сталого розвитку. Це дозволить підвищити конкурентоспроможність галузі як на внутрішньому ринку, так і на міжнародній арені, одночасно сприяючи збереженню природних ресурсів та біорізноманіття.
Список використаних джерел
№4, 2024
Автор публікації
