Професійна компетентність методиста та її роль у забезпеченні якості освітнього процесу

Віталій Каращук, методист, Микола Гуменюк, начальник навчально-методичного відділу Вищого професійного училища Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (м. Вінниця)

Анотація. У публікації розглянуто напрямки діяльності методиста закладу освіти у реалізації зовнішньої та внутрішньої систем забезпечення якості освітнього процесу крізь призму його професійних компетентностей. Узагальнено механізми, інструменти, процедури та заходи щодо забезпечення якості освітнього процесу. Акцентовано увагу на особливостях зовнішньої та внутрішньої систем забезпечення якості освітнього процесу та на зв’язку між ними.

Abstract. The publication considers the directions of activity of the methodologist of an educational institution in the implementation of the external and internal system of quality assurance of the educational process through the prism of his professional competencies. The mechanisms, tools, procedures and measures to ensure the quality of the educational process are summarised. Attention is focused on the features of the external and internal systems of quality assurance of the educational process and the relationship between them.

Важливо, щоб кожен робив те, що любить, і любив те, що робить. Народна мудрість

Якість освітнього процесу залежить від внутрішнього мотиваційного поля кожного закладу освіти та сукупності його “шахових фігур” – педагогічних працівників. Беззаперечно можна сказати, що методист – це серце, розум і душа будь-якого закладу освіти. Саме від щирості серця, гостроти й мудрості розуму, благородності душі методиста залежатиме спільна робота педагогічного колективу: від організації освітнього процесу до забезпечення якості всебічних показників та, зрештою, – встановлення цілісності освітнього простору.

На нелегкому та тернистому шляху кожного методиста його функції полягають не лише у підготовці та веденні різного роду документації. Ці функції вбачають багатовекторну діяльність, професійну мобільність, здатність до інноваційної практики, уміння працювати в команді, бути менеджером, новатором, наставником, суб’єктом змін та трансформацій. Звідси маємо: методист є своєрідним дзеркалом, світло від якого відбивається в напрямку забезпечення якості освітнього процесу.

Зауважимо, що на методиста покладається значна кількість посадових обов’язків, які вбачають володіння ним набором визначених компетентностей: професійною, методологічною, педагогічною, психологічною, комунікативною, полікультурною, соціальною, інформаційною, дослідницькою, моніторинговою, управлінською, прогнозувально-рефлексивною, фасилітаційною, самоорганізаційною тощо [1]. Кожна із них особлива, проте варто зазначити, що вони між собою мають бути інтегрованими, працювати в комплексі й тільки в такому випадку можна говорити про наявний рівень професійної компетентності методиста у забезпеченні якості освітнього процесу. Розуміємо й те, що робота методиста має бути спланована таким чином, аби максимально ефективно досягнути поставлених стратегічних цілей за всіма дотичними до його посади напрямками.

Щодо розкриття предмета дослідження доречно відзначити, що стаття 41 Закону України “Про освіту” визначає загальні засади щодо системи забезпечення якості освіти, а отже, говорить про прямий обов’язок розвитку та впровадження для будь-якої освітньої установи [2].

У своїй діяльності методисту варто значну увагу приділити системі забезпечення якості освітнього процесу. Хоча ця функція може бути безпосередньо покладена на відповідного заступника з навчальної і/або методичної роботи чи на методичний кабінет в цілому, проте саме методист є ключовим гравцем у забезпеченні механізмів реалізації цієї системи. У процедурі забезпечення якості освітнього процесу кожному слід розрізняти як внутрішню, так і зовнішню системи. Внутрішня система, як правило, визначається Стратегією розвитку закладу освіти та врегульовується відповідним Положенням, що затверджується педагогічною (вченою) радою. Маючи затверджені основи, методист основні зусилля спрямовує на такі найголовніші елементи внутрішньої системи, як:

1) регулярне та комплексне самооцінювання (самоаналіз) освітньої діяльності з метою спостереження за динамікою досягнутих показників та їх корекції;
2) залучення всіх учасників освітнього процесу до формування та встановлення культури якості освіти, стимулювання їх творчої участі, розвитку партнерства у навчанні та професійній взаємодії;
3) вдосконалення змісту освіти з урахуванням розвитку освіти, науки, практики та змін на ринку праці, а також максимальне задоволення вимог та очікувань замовників кадрів;
4) збалансованості теоретичної та практичної підготовки, справедливого та об’єктивного оцінювання результатів навчання, професійної діяльності педагогічних працівників;
5) дотримання принципів академічної доброчесності, надання академічної свободи для педагогічних працівників;
6) підвищення кваліфікації педагогічних працівників, створення умов для безперервного їх професійного зростання та самоосвіти.Від того, на якому рівні буде налагоджена робота за зазначеними напрямками, будуть залежати результати та показники реалізації внутрішньої системи забезпечення якості освітнього процесу та її функції – виявлення, корекція та прогнозування.Що стосується зовнішньої системи забезпечення якості освітнього процесу, то вона включає інструменти, процедури та заходи, які визначені окремими нормативно-правовими актами з питань освіти. До них відносять:
стандартизацію (встановлення єдиних вимог освітньої діяльності через відповідні Стандарти національного рівня, що затверджені МОН України);
ліцензування намірів освітньої діяльності;
акредитацію освітніх (освітньо-професійних) програм на рівні фахової передвищої та вищої освіти;
атестацію закладу освіти та оцінювання його спроможності у підготовці кваліфікованих робітників на рівні П(ПТ)О;
інституційну акредитацію, постакредитацію;
громадський контроль та нагляд;
кваліфікаційну атестацію здобувачів освіти шляхом об’єктивної перевірки набутих компетентностей випускників;
інституційний аудит;
зовнішній моніторинг якості освіти;
атестацію педагогічних (науково-педагогічних) працівників;
сертифікацію педагогічних працівників (в перспективі) тощо.
Якщо проаналізувати та врахувати усі особливості вищезазначених процедур, то можемо констатувати наступні факти:
1) зовнішня система покликана не лише допомагати ззовні розбудовувати внутрішню систему забезпечення якості освітнього процесу, а й дієво спонукати та фактично примушувати до такої розбудови;
2) зовнішня система забезпечення якості освітнього процесу має зробити неможливою повноцінну роботу будь-якого закладу освіти, який нехтує питаннями якості освіти;
3) зовнішня система є передумовою об’єктивної (зовнішньої) оцінки якості освіти та передумовою відповідного реагування на таку оцінку.
- Отже, можемо підбити підсумки, що необхідною умовою підвищення якості освітнього процесу та впровадження системи якості в закладах освіти є наявність проінформованого та компетентного методиста, ознайомленого із новими досягненнями психолого-педагогічної науки, перспективними педагогічними технологіями. Того, хто володіє глибокими знаннями в галузях педагогіки, психології, методики навчання й виховання, є відкритим до нових ідей, отримання нової інформації. Того, хто є універсальним виконавцем в проваджені новаторських ідей, зразковим гравцем в реалізації освітньої місії.