Дмитро Юреско, завідувач відділення ОКУ «Білгород-Дністровський медичний фаховий коледж»
Innovative thinking in the educational process
Dmytro Yuresko, Head of Department Belgorod-Dnistrovsky Medical College
Анотація. Розвиток інформаційних технологій, глобалізація, зростання конкуренції на ринку праці кардинально змінює суспільство. Саме тому особливої актуальності в освітньому процесі набуває інноваційне мислення, яке спрямоване на пошук нестандартних рішень, критичний аналіз і творчий підхід до розв’язання проблем.
Abstract. The development of information technologies, globalization, and increased competition in the labor market are radically changing society. That is why innovative thinking, which is aimed at finding non-standard solutions, critical analysis, and a creative approach to solving problems, is gaining particular relevance in the educational process.
The development of innovative thinking allows teachers to adapt educational, educational and professional programs to the needs of modern society, introducing interactive methods, interdisciplinary approaches, and digital technologies, and forms the necessary competencies for professional activity in students.
Розвиток інноваційного мислення дозволяє викладачам адаптувати освітні, освітньо-професійні програми до потреб сучасного суспільства, впроваджуючи інтерактивні методики, міждисциплінарні підходи та цифрові технології, а у здобувачів освіти формує необхідні компетентності для професійної діяльності.
(Люда! Це зробити десь по тексту в рамочці, іншим кольором і на фоні).
Щоденні непередбачувані зміни вимагають постійної адаптації усіх учасників освітнього процесу та освітньої системи загалом. Сучасна освіта має трансформуватися з метою забезпечення не лише передачі знань, але й формування вмінь творчо мислити, аналізувати та використовувати інформацію з різних джерел.
Ринок праці сьогодні вимагає від фахівців не тільки глибоких теоретичних знань, а й здатності мислити креативно, розв’язувати складні проблеми та ефективно комунікувати. Орієнтування освіти на розвиток інноваційного мислення є ключем до успішного розвитку та самореалізації здобувача освіти. Формування інноваційного мислення сприяє розвитку особистісних компетенцій, які дозволяють бути конкурентоспроможними як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.
Інноваційне мислення стає важливим компонентом освітнього процесу, оскільки сприяє розвитку креативності, критичного мислення та вмінню працювати в команді. Креативне мислення – це здатність особистості продуктивно залучатися до генерування, оцінювання та вдосконалювання ідей, результатом чого може стати прийняття оригінальних та ефективних рішень, поступ у знаннях і дієвий прояв фантазії [1].
Сучасні здобувачі освіти, особливо в умовах цифровізації, повинні вміти аналізувати великі обсяги інформації, відрізняти правдиві дані від фейкових новин і будувати логічні зв’язки між, здавалося б, не пов’язаними поняттями. Тому глибокі знання предмета викладачем, уміння стимулювати творчий потенціал студентів в освітньому процесі мають бути спрямовані на розвиток інноваційного мислення. Володіючи інноваційним підходом, викладачі стають наставниками, фасилітаторами та мотиваторами, які надихають здобувачів освіти на експерименти, самостійне мислення та пошук нових рішень.
Використовуючи на заняттях проблемні завдання, дискусії та інтерактивні методи, викладачі заохочують здобувачів освіти аналізувати інформацію, ставити під сумнів стандартні рішення, шукати альтернативні підходи до розв’язання проблем та аналізувати наслідки прийнятих рішень. Таким чином підвищується здатність молоді до критичного аналізу та прийняття обґрунтованих рішень.
Один із прикладів, який може бути використаний для стимулювання інноваційного мислення в освітньому процесі, – це метод «мозкового штурму».
Метод «мозкового штурму» (або «злива ідей», генерування ідей, від англ. «brainstorming») – популярний метод висування творчих ідей у процесі розв’язування наукової чи технічної проблеми, сеанси якого стимулюють творче мислення [1]. Його мета полягає в тому, щоб створити ідеї та шукати нестандартні рішення. Використовуючи цей метод, студенти працюють у групах і пропонують ідеї, не боячись критики. Важливо, щоб всі пропозиції були прийняті, а після цього група може відсіяти ідеї, які здаються менш перспективними. Під час «мозкового штурму» можна використовувати такі техніки, як “розширення ідей”, коли кожна нова ідея розвивається або змінюється для досягнення нових перспектив.
Приклади загальних завдань під час використання методу «мозкового штурму»:
Формування правил групи чи коледжу – студенти генерують ідеї для комфортного навчального середовища або яким чином можна зробити процес навчання інтерактивнішим і цікавішим?
Розв’язання екологічних проблем – розробка ідей щодо зменшення забруднення довкілля.
Альтернативні джерела енергії – обговорення можливих нових способів отримання енергії.
Створення соціальних проєктів – як покращити життя громади або розв’язати соціальну проблему?
Приклади предметних завдань під час використання методу «мозкового штурму»:
Математика
Тема: “Як можна застосувати математичні знання у повсякденному житті?”
Завдання: студенти генерують ідеї, як використовувати рівняння, геометрію чи відсотки у житті (наприклад, у будівництві, кулінарії, бізнесі).
Інформатика
Тема: “Додатки майбутнього”
Завдання: придумати концепцію мобільного застосунку, який розв’язує актуальну проблему суспільства.
Українська література
Тема: “Як можна змінити фінал твору?”
Завдання: запропонувати альтернативний фінал до літературного твору та обґрунтувати вибір. Отже, «мозковий штурм» дає змогу «накидати» низку ідей щодо вирішення проблеми (часто для зручності використовують липкі сторінки-записники), щоб згодом обрати з них найбільш придатну [1].
Адаптація чинних освітніх, освітньо-професійних програм, розробка та впровадження навчальних програм, які враховують потреби сучасного ринку праці, сприяє формуванню інноваційного мислення, розвитку креативності та критичного аналізу.
Інновації в педагогіці пов’язані із загальними процесами у суспільстві, глобалізаційними та інтеграційними процесами [2].
Регулярне підвищення кваліфікації викладачів, ознайомлення їх із сучасними технологіями та методиками, а також стимулювання до обміну досвідом між колегами необхідно для ефективного впровадження інноваційних підходів у освітній процес та ефективної взаємодії з молоддю.
Викладач, що сам використовує інноваційне мислення, надихає своїх студентів на творчий підхід до навчання. Вирішальна умова творчої діяльності – інноваційний потенціал педагога [2]. Такий викладач створює в аудиторії атмосферу відкритості, де кожен здобувач освіти може висловити власну думку, запропонувати нові ідеї. Це сприяє розвитку дискусій, обміну досвідом та створенню спільноти учасників освітнього процесу, що активно займаються пошуком нових рішень.
Використання електронних навчальних платформ, інтерактивних ресурсів, віртуальних лабораторій та онлайн-курсів сприяє створенню умов для активного залучення студентів до процесу навчання та стимулює їхню творчість.
Інновації в освіті спрямовуються на розв’язання проблем: якісне покращення мотивації учасників освітнього процесу (навчальні інновації); формування партнерських відносин між суб’єктами педагогічної взаємодії та особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими (виховні інновації); створення умов для прийняття самостійного оперативного й ефективного управлінського рішення (управлінські інновації) [3].
Інноваційні методики допомагають зробити освітній процес більш динамічним та захоплюючим. Студенти відчувають, що їхні ідеї та пропозиції мають значення, що сприяє формуванню позитивного ставлення до навчання та підвищенню внутрішньої мотивації.
Заохочення до роботи в групах сприяє розвитку у здобувачів освіти умінь ефективно взаємодіяти один з одним. Командна робота та комунікація мають вирішальне значення та є важливим аспектом підготовки до реальної життєвої діяльності. Важливою педагогічною умовою формування критичного мислення є створення зацікавленості й доброзичливої співпраці під час освітнього процесу, активне залучення до парної і групової роботи [4].
Активним творцем власного освітнього досвіду є кожен учасник освітнього процесу, як викладач, так і здобувач освіти. Інноваційне мислення демонструє, що сучасна освіта має стати простором для експериментів.
Висновки. Сучасна освітня система повинна постійно еволюціонувати, впроваджуючи нові технології та методики, що стимулюють інноваційне мислення. Це дозволить не тільки підготувати майбутніх фахівців, здатних вирішувати складні завдання у різних сферах, але й сприятиме розвитку суспільства, яке орієнтоване на інновації, творчість та постійне самовдосконалення.
Викладач, який володіє інноваційним мисленням, створює сприятливе навчальне середовище, де кожен здобувач освіти отримує можливість розкрити свій потенціал, розвинути необхідні навички для успішної життєвої та професійної діяльності та стати активним учасником сучасного суспільного життя.
Інноваційне мислення в освітньому процесі є ключовою складовою сучасного підходу до навчання, що дозволяє як здобувачам освіти, так і викладачам адаптуватися до швидкозмінного світу.
Список використаних джерел
- Мрихіна О. Курс креативного мислення : підручник. 2023. 136 с.
- Інновації в освіті: інтеграція науки і практики: збірник науково-методичних праць / за заг. ред. О.А. Дубасенюк. – Житомир : вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. 492 с.
- Цюняк О. П., Довбенко С. Ю. Педагогічна інноватика : навчально-методичний посібник. Івано-Франківськ : Видавець Кушнір Г. М., 2019. 190 с.
- Інноваційні технології навчання : навч. посібн. для студ. вищих технічних навчальних закладів ; кол. авторів; відп. ред. Бахтіярова Х.Ш. – Київ : НТУ, 2017. 172 с.
- Мрихіна О. Курс креативного мислення : робочий зошит. 2023. 22 с.
- Інноваційна педагогічна діяльність як чинник формування життєтворчої компетентності здобувача освіти : моногр. / [Нічуговська Л. І., Ніколенко Л. М. та ін.]; уклад.: Криворотько А. О. – Дніпро : видавець Біла К. О., 2022. 484 с.
- Інноваційні технології навчання в умовах модернізації сучасної освіти : монографія / за наук. ред. д. пед. н., проф. Л. З. Ребухи. Тернопіль : ЗУНУ, 2022. 143 с.
Автор публікації
