Людмила Данилова, викладач Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу
Formative assessment as a tool for developing the professional competencies of vocational education students
Lyudmila Danilova, lecturer at Kharkiv Automotive and Road Technical College
Анотація. У статті розглядається формувальне оцінювання як сучасний підхід до забезпечення якості освіти у закладах фахової передвищої освіти. Визначено його принципи, переваги та труднощі впровадження в освітній процес. Особливу увагу приділено самооцінюванню як складовій формувального оцінювання під час виконання курсових робіт з дисципліни «Економіка та планування організації дорожнього руху». Проаналізовано етапи самооцінювання та їх вплив на розвиток самостійності, критичного мислення й відповідальності здобувачів освіти. Представлено досвід Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу щодо формування індивідуальних освітніх траєкторій студентів здобувачів освіти.
Abstract. The article considers formative assessment as a modern approach to ensuring the quality of education in higher vocational education institutions. Its principles, advantages and difficulties of implementation in the educational process are determined. Particular attention is paid to self-assessment as a component of formative assessment during the completion of coursework in the discipline ‘Economics and Planning of Road Traffic Organisation’. The stages of self-assessment and their impact on the development of independence, critical thinking and responsibility of students are analysed. The experience of the Kharkiv Automobile and Road Technical College in forming individual educational trajectories for students is presented.
Якість освіти є пріоритетом сучасної освітньої політики багатьох країн, зокрема України. Серед інструментів, які дозволяють оцінити та покращити якість навчання, дедалі більшої популярності набуває формувальне оцінювання. Його роль полягає не лише в констатації рівня знань студентів, а й у сприянні розвитку компетентностей, критичного мислення й самостійності.
Формувальне оцінювання – це систематичний процес збору інформації про навчальні досягнення студентів з метою їх подальшого розвитку. Основною метою формувального оцінювання є надання зворотного зв’язку, який допоможе здобувачам освіти покращити власні результати. Формувальне оцінювання у закладах фахової передвищої освіти має свої особливості, пов’язані з віком студентів, академічною спрямованістю та підготовкою до професійної діяльності. Його принципи базуються на міжнародних практиках, але адаптовані до специфіки фахової передвищої освіти в Україні.
Основними принципами формувального оцінювання в коледжах є:
- Орієнтація на розвиток компетентностей. У коледжі навчання має практичну спрямованість. Формувальне оцінювання допомагає не тільки перевіряти знання, а й розвивати професійні компетентності, критичне мислення, комунікативні та командні навички, уміння аналізувати й вирішувати проблеми. Важливо оцінювати не тільки результат, а й процес досягнення мети, підкреслюючи значення освітнього процесу.
- Постійний і конструктивний зворотний зв’язок. Зворотний зв’язок має бути своєчасним (наданим одразу після виконання завдання), конкретним (вказувати на сильні та слабкі сторони), орієнтованим на майбутнє (поради, як поліпшити результат). У коледжі важливо привчати студентів сприймати зворотний зв’язок не як критику, а як ресурс для саморозвитку.
- Активна участь студентів в оцінюванні. Формувальне оцінювання передбачає самооцінювання – студенти аналізують свої успіхи й недоліки, взаємооцінювання – студенти оцінюють роботи одне одного за визначеними критеріями. Це сприяє розвитку рефлексії, відповідальності за власне навчання й уміння аргументовано оцінювати.
- Чіткість критеріїв і очікувань. Студент повинен знати критерії оцінювання перед виконанням завдання, розуміти за що й як буде оцінено роботу, мати можливість порівняти свою роботу з еталонними зразками. Чіткість сприяє підвищенню мотивації й запобігає суб’єктивізму в оцінюванні.
- Інтегрованість оцінювання в освітній процес. Формувальне оцінювання не є окремою процедурою, воно є частиною навчання: оцінювання відбувається під час практичних занять, лабораторних робіт, семінарів, виконання курсових робіт, практичного навчання та сприяє корекції навчального плану відповідно до виявлених потреб. Таким чином, оцінювання стає механізмом покращення освітнього процесу в реальному часі.
- Індивідуалізація підходів. В навчальних групах коледжу студенти мають різний рівень підготовки, стиль навчання, потреби, тому завдання, критерії й форми оцінювання повинні адаптуватися до цих відмінностей, підтримка має надаватися диференційовано. Це допомагає забезпечити максимально комфортні умови для розвитку кожного студента.
Реалізація формувального оцінювання вимагає впровадження низки практичних кроків. Це формулювання чітких цілей навчання (здобувач освіти має розуміти, що саме від нього очікується); використання різноманітних методів збору інформації (спостереження, тестування, самооцінювання); регулярне надання зворотного зв’язку (він має бути конкретним, орієнтованим на сильні сторони і напрями для вдосконалення); навчання студентів самостійній оцінці і взаємооцінюванню (це сприяє розвитку самостійності та відповідальності за власні результати); коригування освітнього процесу на основі отриманих даних (викладач оперативно змінює підходи до навчання відповідно до потреб студентів).
Перевагами використання формувального оцінювання є підвищення мотивації студентів (студенти отримують зворотний зв’язок не лише для виставлення оцінки, а й для реального покращення своїх знань та навичок), сприяння особистісному розвитку (формувальне оцінювання розвиває критичне мислення, саморефлексію і відповідальність за власне навчання), раннє виявлення труднощів (викладачі можуть оперативно виявити прогалини у знаннях і вчасно надати підтримку), індивідуалізація навчання (формувальне оцінювання дозволяє адаптувати навчальні підходи до потреб кожного студента), покращення якості викладання (викладачі тримають безперервний зворотний зв’язок зі студентами, отримують інформацію про сприйняття матеріалу, що дозволяє вдосконалювати методи викладання), формування навичок самооцінки (студенти вчаться самостійно аналізувати свої досягнення й планувати подальше навчання), зниження стресу (оцінювання сприймається як допомога у навчанні, а не як «фінальний вирок», що робить освітній процес комфортнішим).
Але попри численні переваги, формувальне оцінювання зустрічається з певними труднощами, а саме: це велике навантаження на викладача, оскільки формувальне оцінювання потребує постійного зворотного зв’язку з кожним студентом, викладачу доводиться більше часу витрачати на аналіз робіт і підготовку індивідуальних рекомендацій; недостатня підготовка викладачів (не всі викладачі мають відповідні навички формулювати ефективний конструктивний зворотний зв’язок, часто відсутнє розуміння, як інтегрувати формувальне оцінювання у щоденну практику без перевантаження); сприйняття студентами, які звикли до традиційного підсумкового оцінювання, можуть не відразу зрозуміти важливість і цінність формувального підходу, часто вони очікують «конкретної оцінки», а не розгорнутого коментаря. Враховуючи брак часу через щільні навчальні плани і обмежену кількість годин на дисципліну важко знайти час на розгорнуте формувальне оцінювання. Ще одним недоліком є відсутність належної системної підтримки. Освітні заклади часто не мають систем, які б офіційно закріплювали використання формувального оцінювання. Підходи є фрагментарними і залежать тільки від ініціативи окремого викладача. Також формувальне оцінювання часто базується на суб’єктивних судженнях викладача. Підтримання об’єктивності, справедливості й послідовності оцінювання може бути складним. Психологічні бар’єри у студентів і викладачів, а саме страх критики, знецінення коментарів або небажання відкрито визнавати свої помилки можуть заважати обом сторонам освітнього процесу.
Попри зазначені труднощі, практика показує, що навіть у межах окремих освітніх компонентів можливо ефективно застосовувати формувальне оцінювання. Прикладом цього є використання самооцінювання під час виконання курсових робіт.
Сучасне освітнє середовище спрямоване на формування взаємодії між знаннями та практикою, що, у свою чергу, вимагає у студентів розвитку критичного мислення, самоорганізації та самооцінювання. Розглянемо використання самооцінювання як складової формувального оцінювання під час вивчення освітнього компоненту «Економіка та планування організації дорожнього руху» здобувачами освіти за освітньо-професійною програмою «Організація та регулювання дорожнього руху». На думку автора, най- ефективніше самооцінювання здобувачів освіти використовується під час виконання курсової роботи, адже самооцінювання дозволяє здобувачу передбачити низку дій і етапів, спрямованих на критичне осмислення власної роботи, оцінку її відповідності поставленим завданням і програмним результатам навчання. Це сприяє формуванню самостійності, відповідальності та здатності до аналізу та вдосконалення виконаних завдань.
До основних етапів самооцінювання курсової роботи здобувачів освіти можна віднести:
1. Оцінку відповідності поставленим цілям. Здобувач освіти аналізує, чи відповідає структура, зміст і результати виконання курсової роботи завданню, зазначеному в методичних рекомендаціях. Наприклад, чи розкрито всі аспекти організаційно-економічної характеристики підприємства та чи проведено необхідні розрахунки.
2. Аналіз теоретичного обгрунтування, при якому здобувач освіти здійснює оцінку якості зібраних теоретичних матеріалів, використаних в курсовій роботі, перевірку їх актуальності та відповідності темі курсової роботи, зможе пояснити чому обрано ті чи інші підходи до аналізу.
3. Перевірку правильності розрахунків, а саме коректності виконаних техніко-економічних розрахунків (втрати часу транспортних засобів, витрати, пов’язані з втратою часу пасажирів, пішоходів на перехрестях, збитку від ДТП, витрат по експлуатації світлофорних об’єктів тощо) та відповідність методології, яка застосовується.
4. Самоаналіз здобувачем освіти висновків і пропозицій, а саме: чи логічними є висновки, які випливають із проведених розрахунків та аналізу, чи є запропоновані заходи реалістичними та економічно обґрунтованими в сучасних умовах функціонування.
5. Оцінку оформлення курсової роботи здобувачем освіти, яка полягає в перевірці відповідності роботи методичним рекомендаціям та стандартам оформлення: правильність структури, оформлення посилань на літературу, оформлення таблиць, графіків, діаграм, оцінка грамотності й чіткості викладу матеріалу.
6. Виявлення сильних і слабких сторін, коли здобувач освіти визначає, які розділи курсової роботи виконані добре, а які потребують детальнішого доопрацювання або додаткових пояснень. Це сприяє вдосконаленню не лише поточної роботи, але й навичок для виконання майбутніх завдань.
7. Використання інструментів перевірки, тобто програмних засобів для перевірки на наявність у роботі плагіату, правильності виконаних розрахунків, що є важливим елементом академічної доброчесності.
8. Рефлексію процесу виконання курсової роботи, а саме оцінку власної дисциплінованості, відповідальності та здатності до самостійної роботи.
Результати самооцінювання здобувачів освіти допомагають викладачу визначити рівень готовності курсової роботи до захисту, виявити аспекти, які потребують доопрацювання, виявити сфери для подальшого розвитку.
Самооцінювання здобувачів освіти під час виконання курсових робіт є однією з ключових ланок у формуванні професійних компетентностей, визначених стандартом підготовки фахових молодших бакалаврів. Здатність адекватно оцінювати свою роботу сприяє розвитку усвідомленості, активізації мотивації та постійному самовдосконаленню. Воно є невід’ємною частиною процесу навчання та подальшого формування фахівців.
Самооцінювання виступає не лише інструментом перевірки власних навчальних результатів, а й важливим механізмом формування професійних компетентностей здобувачів освіти. Аналізуючи власну діяльність, студент вчиться критично оцінювати якість виконаної роботи, усвідомлювати сильні й слабкі сторони, планувати подальше вдосконалення. Такий процес стимулює розвиток ключових компетентностей – самостійності, відповідальності, здатності до рефлексії, аналітичного мислення та прийняття обґрунтованих рішень. Отже, самооцінювання є важливою умовою становлення професійної зрілості майбутнього фахівця і сприяє переходу від пасивного засвоєння знань до активного управління власним освітнім розвитком.
Але здобувачі освіти не завжди мають повністю розвинені навички об’єктивного самооцінювання. Це призводить до порушень в особистісному розвитку та зниження продуктивності виконання курсових робіт. Тому в Харківському автомобільно-дорожньому коледжі розроблено процедури, які сприяють формуванню індивідуальних освітніх траєкторій у здобувачів освіти:
1. Діагностика потреб студента: оцінка інтересів, рівня знань і професійних цілей кожного студента.
2. Індивідуальне планування: розробка індивідуального освітнього плану, який враховує обрані теми, гнучкий розклад і способи оцінювання.
3. Дисципліни за вибором студентів: надання студентам можливості, в межах законодавчо визначеного обсягу, обирати дисципліни, які є для нього найцікавішими та відповідають майбутній професійній діяльності.
4. Індивідуальні консультації: постійна підтримка з боку викладача, який допомагає адаптувати навчання до індивідуальних потреб, коригувати траєкторію, підтримує мотивацію та забезпечує зворотний зв’язок, що особливо актуально в умовах воєнного стану.
5. Практична спрямованість: інтеграція реальних виробничих ситуацій, вихідні дані зі звітів провідних підприємств дорожньої галузі всієї країни.
Визначені процедури допомагають розкрити потенціал кожного студента, забезпечують якісну та ефективну підготовку до професійної діяльності. Використання зазначених процедур забезпечує гнучкість та індивідуалізацію навчання, здобувачі освіти стають краще підготовленими до реальних умов роботи, навчання стає більш цікавим і мотивуючим для кожного, формуються компетентності, які відповідають вимогам сучасного ринку праці.
Тому, враховуючи вищевикладену інформацію, самооцінювання є потужним інструментом у формуванні професійних компетентностей здобувачів фахової передвищої освіти. Практика впровадження самооцінювання під час виконання курсових робіт з освітнього компонента «Економіка та планування організації дорожнього руху» демонструє такі результати: покращення якості виконаних курсових робіт, зростання рівня самостійності здобувачів освіти, формування навичок критичного мислення, підвищення мотивації до навчання, більша самостійність у прийнятті рішень, ефективний аналіз своєї діяльності та досягнення поставлених цілей.
Таким чином, формувальне оцінювання – це не просто оцінка роботи, а частина культури навчання, яку потрібно свідомо будувати. Формувальне оцінювання є важливим інструментом підвищення якості освіти. Його правильне застосування дозволяє не тільки точно оцінити навчальні досягнення, а й створити умови для сталого розвитку особистості студента. Для ефективного впровадження формувального оцінювання в освітній процес необхідна комплексна підтримка на рівні закладу освіти, освітньої політики держави та професійної спільноти педагогів.
Список використаних джерел
- Бібік Н.М. Компетентнісний підхід : рефлексивний аналіз застосування // Педагогіка і психологія. 2020. № 1. С. 5–14.
- Власенко І.О. Самооцінювання як складова формувального оцінювання у підготовці майбутніх фахівців / Педагогічні науки. 2023. № 1(120). С. 112–118.
- Міністерство освіти і науки України. Концепція «Нова українська школа» : формувальне оцінювання [Електронний ресурс]. https://mon.gov.ua/
- Чорна Л.М., Петренко В.С. Практичні аспекти впровадження формувального оцінювання у фахових коледжах // Збірник наукових праць НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія : Педагогіка та психологія. 2021. Вип. 55. С. 112–119.
- Формувальне оцінювання : від теорії до практики : методичні рекомендації / уклад. К.В. Семенюк. Київ : Інститут педагогіки НАПН України, 2022. 80 с.
- Шиян Р.Б. Формувальне оцінювання як інструмент підвищення якості освіти // Проблеми сучасної освіти. 2021. № 3. С. 42–48.
№4, 2025
Автор публікації
