Олександр Жуковський, методист лабораторії цифрових та медіатехнологій в освіті Науково-методичного центру ВФПО, Full-stack інженер освітніх платформ https://nmcbook.com.ua, https://edu.nmcbook.com.ua
Deepfakes and the crisis of trust on the internet: challenges for education. Oleksandr Zhukovsky, methodologist at the Laboratory of Digital and Media Technologies in Education at the Scientific and Methodological Centre of the VFPO, Full-stack engineer for educational platforms https://nmcbook.com.ua та
Штучний інтелект став інструментом, який здатен створити зображення та відео, які виглядають абсолютно реальними, хоч насправді вони є повністю штучними. Діпфейки є матеріалами, які створюють викликані дірками в системі безпеки, які дозволяють людям створювати відео, які виглядають, як справжні, але насправді є фальшивими. Веб-платформи в поточному стані недоступні для довірливої оцінки матеріалів, які з’являються на екранах. Освітні установи потребують нових безпекових рішень, які захищатимуть їх від дезінформації та кібербулінгу і маніпуляцій.
Що ж таке діпфейк? Діпфейк ‒ це штучно створене або змінене фото чи відео, яке імітує реальну людину або подію. Алгоритми штучного інтелекту здатні виконувати такі дії: накладати обличчя однієї особи на обличчя іншої людини; змінювати міміку та рухи; створювати повністю вигадані сцени, які виглядають як справжні; створювати зображення реальних людей, які ніколи не існували.
Чому діпфейки стали проблемою?
1. Доступність технологій. Програми для створення діпфейків тепер доступні навіть недосвідченим користувачам. Онлайн-сервіси дозволяють робити це за хвилини.
2. Люди ставляться до фото та відео як до достовірних доказів. Фото та відео традиційно вважалися найнадійнішими доказами. Тепер вони можуть бути повністю сфальсифіковані. Ця ситуація веде до кризи довіри, бо люди не впевнені, що переглядають справжні матеріали.
3. Дезінформація та маніпуляції. Діпфейки використовують для: фейкових новин; дискредитації людей;
політичних маніпуляцій; створення неправдивих «скандальних» матеріалів.
4. Ризики для освіти. Діпфейки в закладах освіти можуть використовуватися длядизайну кібербулінгу через підроблені відеоматеріали; проведення атак на репутацію; маніпуляцій здобувачів освіти; поширення неправдивих інформаційних відомостей.
Інтернет переживає переломний момент. Штучний інтелект тепер веде до втрати правдивості в усіх візуальних матеріалах. Інтернет працює зараз у режимі поширення фейкових новин швидшими темпами, ніж справжні новини, а користувачі перестають довіряти навіть реальним матеріалам ‒ будь-яке відео може бути поставлене під сумнів. Це не означає, що інтернет «помирає», означає, що епоха безумовної довіри закінчилася.
Які дії освітян для уникнення ситуації з діпфейками? Найважливіше ‒ розвивати цифрову грамотність! Як педагогів так і здобувачів освіти. Здобувачі освіті повинні засвоїти, що зображення та відео можуть бути підробленими. Що необідно перевіряти джерела інформації ‒ не треба довіряти тому, що бачать вперше.
Важлива роль належить розвитку критичного мислення. Необхідно формувати навички аналізу інформації, перевірки фактів, розпізнавання маніпуляцій. Також наголошувати здобувачам освіти на етичних та юридичних наслідках створення і розповсюдження діпфейків. Заклади освіти повинні мати політику реагування на діпфейки, підтримувати постраждалих, співпрацювати з батьками та службами безпеки.
Діпфейки ‒ це серйозний виклик для сучасної освіти. Інтернет більше не є простором, де можна автоматично довіряти побаченому. Діпфейки змінюють правила гри, і саме педагоги сьогодні стоять на передовій цієї боротьби за правду. Освіта має стати тим місцем, де здобувачі освіти вчаться не лише сприймати інформацію, а й уважно її перевіряти. Навички критичного мислення, медіаграмотності та цифрової пильності стають такими ж важливими, як уміння читати й писати. Якщо ми навчимо молодь бачити глибше, ніж картинка на екрані, жодна технологія не зможе ввести людину в оману. І саме в цьому сила педагогів, а відповідальність визначає, наскільки міцним буде захисний бар’єр.
Автор публікації
