Борис Гаприндашвілі, директор, Наталія Нестеренко, заступник директора ВСП «Оптико-механічний фаховий коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка» як індикатор конкурентоспроможності закладу фахової передвищої освіти.
Accreditation of educational and professional programmes as an indicator of the competitiveness of a higher education institution.
Boris Gaprindashvili, Director, Natalia Nesterenko, Deputy Director of the Optics and Mechanics College of Taras Shevchenko National University of Kyiv.
Анотація. У статті розглянуто акредитацію освітньо-професійних програм як важливий механізм зовнішнього забезпечення якості фахової передвищої освіти. Проаналізовано нормативно-правову базу, зокрема Положення про акредитацію, та окреслено її роль у підвищенні конкурентоспроможності закладу освіти. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між внутрішнім моніторингом, самооцінюванням і результативністю акредитації. На прикладі ВСП «Оптико-механічний фаховий коледж КНУ імені Тараса Шевченка» показано практичні аспекти вдосконалення освітніх програм. Запропоновано системну модель моніторингу якості, що охоплює академічний, професійний, управлінський та соціальний компоненти. Проведено порівняльний аналіз української та європейських моделей акредитації, що дозволяє окреслити перспективи їх зближення.
Abstract. The article considers the accreditation of educational and professional programmes as an important mechanism for external quality assurance in higher education. It analyses the regulatory framework, in particular the Regulations on Accreditation, and outlines its role in improving the competitiveness of educational institutions. Particular attention is paid to the relationship between internal monitoring, self-assessment and the effectiveness of accreditation. The practical aspects of improving educational programmes are illustrated using the example of the Optico-Mechanical Professional College of Taras Shevchenko National University of Kyiv. A systematic model of quality monitoring is proposed, covering academic, professional, managerial and social components. A comparative analysis of Ukrainian and European accreditation models is carried out, allowing the prospects for their convergence to be outlined.
У сучасних умовах трансформації системи освіти в Україні акредитація освітньо-професійних програм набуває особливого значення як механізм забезпечення якості та підвищення конкурентоспроможності закладів фахової передвищої освіти (ЗФПО). Вона не лише засвідчує відповідність освітньої діяльності стандартам, а й виступає інструментом стратегічного розвитку, що дозволяє закладу освіти адаптуватися до викликів часу, зокрема в умовах правового режиму воєнного стану. У статті розглядається акредитація як процес, що інтегрує зовнішні та внутрішні механізми оцінювання якості, зокрема самооцінювання, моніторинг, участь стейкхолдерів та аналіз освітнього середовища. Дослідження базується на практичному досвіді ВСП «Оптико-механічний фаховий коледж КНУ імені Тараса Шевченка», що дозволяє виявити ефективні підходи до реалізації внутрішньої системи забезпечення якості.
Акредитація освітньо-професійної програми є частиною зовнішнього забезпечення якості фахової передвищої освіти. Відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту» акредитація освітньо-професійної програми – це оцінювання освітньо-професійної програми та освітньої діяльності закладу фахової передвищої освіти за цією програмою на предмет забезпечення та вдосконалення якості фахової передвищої освіти [1].
Документом, що унормовує питання проведення акредитації освітньо-професійних програм фахової передвищої освіти як інструменту зовнішнього забезпечення якості фахової передвищої освіти в Україні є Положення про акредитацію освітньо-професійних програм фахової передвищої освіти. Імплементація оновленої моделі акредитації освітніх програм закладів фахової передвищої освіти, починаючи з 2019 року, особливо в період пандемії та воєнного стану, є якісним індикатором вимірювання освітніх процесів, що надалі слугує показником конкурентоспроможності закладу, його рейтингу з-поміж інших ЗФПО.
Актуальність теми полягає в обґрунтуванні точок перетину зовнішньої системи забезпечення якості освіти з внутрішньою у контексті взаємозв’язку самооцінювання з моделлю моніторингу якості освітнього процесу закладу, що сприятиме надалі якості освітнього процесу та його конкурентоспроможності. У цьому контексті особливої значущості набуває порівняльний аналіз європейської та української моделей акредитації, який дозволяє виявити спільні та відмінні риси у підходах до забезпечення якості, зокрема щодо ролі самооцінювання, участі стейкхолдерів, цифровізації процедур та публічності результатів. Такий підхід дає змогу не лише глибше зрозуміти механізми функціонування внутрішньої системи забезпечення якості, а й адаптувати її до сучасних європейських стандартів ESG-2015, що є важливим кроком на шляху інтеграції до Європейського простору вищої освіти.
У монографії «Досвід участі Київського національного університету імені Тараса Шевченка в розвитку системи забезпечення якості вищої освіти в Україні (за матеріалами проєкту QUAERE)» В. Бугровим, А. Гожиком, А. Пижиком, М. Мазуркевичем, Д. Щеглюк та іншими здійснено аналіз відповідності чинної в Україні системи забезпечення якості вищої освіти Стандартам і рекомендаціям забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (ESG-2015). Висвітлено основні проблемні питання забезпечення якості вищої освіти як на інституційному (внутрішні системи забезпечення якості), так і національному рівні (зовнішні системи забезпечення якості) та запропоновано базові підходи до конструювання систем забезпечення якості на зазначених рівнях [2]. У контексті цього дослідження особливої уваги заслуговує порівняльна модель акредитації освітніх програм, що дозволяє зіставити ключові компоненти європейської системи (ESG-2015) та української моделі, реалізованої через діяльність ДСЯО. Такий підхід дає змогу не лише оцінити рівень відповідності національної системи європейським стандартам, а й визначити напрями її подальшого розвитку. Виявлені точки перетину – самооцінювання, зовнішня експертиза, цифровізація, публічність результатів – свідчать про поступову інтеграцію України до Європейського простору вищої освіти, водночас зберігаючи нормативну специфіку та управлінську структуру фахової передвищої освіти.
Мета роботи – дослідження взаємозв’язку самооцінювання з моделлю внутрішнього моніторингу якості освітнього процесу на базі Відокремленого структурного підрозділу «Оптико-механічний фаховий коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка», а також аналіз відповідності елементів внутрішньої системи забезпечення якості європейським стандартам ESG-2015. У межах дослідження здійснено порівняння української моделі акредитації, реалізованої через ДСЯО, з європейськими підходами до забезпечення якості, що дозволяє визначити точки перетину та напрями подальшого розвитку системи внутрішнього моніторингу
Новою технологією впливу на якість освітньо-професійної програми (ОПП), а відтак, і на конкурентоспроможність закладу фахової передвищої освіти, є акредитація. Це інструмент вимірювання якості освіти та конкурентоспроможності закладу, крім того, мотиватор постійного розвитку та самовдосконалення. Важливим аспектом процесу акредитації освітньо-професійної програми є те, що процедура оцінювання якості ґрунтується на внутрішніх механізмах, зокрема на системному аналізі об’єктивних даних про стан освітнього процесу, тобто на моніторингу й прогнозуванні результатів освітнього процесу та надання освітніх послуг.
Слід зазначити, що акредитація освітніх програм є невід’ємною складовою системи забезпечення якості й в країнах Європейського простору вищої освіти (EHEA). Вона здійснюється відповідно до Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (ESG-2015), які визначають загальні принципи внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості [3].
У більшості європейських країн (Німеччина, Польща, Литва, Чехія, Фінляндія тощо) акредитація передбачає самооцінювання закладу освіти з поданням аналітичного звіту; зовнішню експертизу незалежними агентствами, які входять до ENQA (Європейської асоціації із забезпечення якості вищої освіти); публічність результатів акредитації; участь стейкхолдерів (студентів, роботодавців, випускників) у процесі оцінювання. Як зазначено в ESG-2015, «мета зовнішнього забезпечення якості – не контроль, а підтримка розвитку культури якості в закладах освіти». Такий підхід сприяє не лише підвищенню довіри до дипломів, а й мобільності здобувачів освіти в межах Європи.
Українська модель акредитації у сфері фахової передвищої освіти реалізується через діяльність Державної служби якості освіти України (ДСЯО) відповідно до чинного законодавства та нормативних документів, що оприлюднені на офіційному сайті служби [4], та поступово наближається до європейських стандартів.
Порівняльний аналіз європейської моделі акредитації освітніх програм (табл. 1) та української моделі, що реалізується Державною службою якості освіти України (ДСЯО), дозволяє виокремити як спільні риси, так і суттєві відмінності. Обидві моделі базуються на поєднанні внутрішнього самооцінювання та зовнішньої експертизи, що забезпечує комплексне оцінювання якості освітніх послуг. Цифровізація процедур, зокрема використання електронних платформ, онлайн-звітів та реєстрів є характерною ознакою обох систем. Також спільним є прагнення до публічності результатів акредитації та визнання важливості участі стейкхолдерів у процесі оцінювання.
Водночас європейська модель акредитації, що ґрунтується на стандартах ESG-2015, акцентує увагу на розвитку культури якості, академічній автономії закладів освіти та міжнародній мобільності здобувачів. Акредитацію здійснюють незалежні агентства, які часто мають міжнародне визнання та є членами ENQA. Участь стейкхолдерів у європейському контексті є системною, обов’язковою та структурно інтегрованою в процес акредитації. Натомість українська модель, орієнтована на фахову передвищу освіту, реалізується централізовано через ДСЯО, з акцентом на відповідність освітніх програм державним стандартам. Участь стейкхолдерів поступово розширюється і ДСЯО поступово впроваджує інституційний підхід через моніторинг внутрішніх систем якості, аналіз управлінських процесів і публічність результатів, що засвідчує прагнення наблизити національну модель до європейських стандартів. Таким чином, українська модель акредитації демонструє швидке наближення до європейських стандартів, зберігаючи водночас власну нормативну специфіку та управлінську структуру. Аналіз збігів і розбіжностей дозволяє окреслити напрями подальшого розвитку системи акредитації в Україні в контексті інтеграції до Європейського простору. Зокрема впровадження системної моделі моніторингу, публічність звітів, участь стейкхолдерів у формуванні ОПП та цифровізація процедур (онлайн-експертизи) є свідченням цього процесу.
Таблиця 1
Порівняльна модель акредитації освітньо-професійних програм:
Європа – Україна (ДСЯО)
| Компонент / Етап | Європейська модель (ESG-2015 (Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти), ENQA (Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти) | Українська модель (ДСЯО (Державна служба якості освіти України), фахова передвища освіта) |
| Нормативна основа | Національні закони країн EHEA (Європейський простір вищої освіти) | Закон України «Про фахову передвищу освіту», Положення про акредитацію освітньо-професійних програм фахової передвищої освіти |
| Орган акредитації | Незалежні агентства, члени ENQA | Державна служба якості освіти України (ДСЯО) |
| Тип акредитації | Зовнішня експертиза + внутрішнє самооцінювання | Зовнішня експертиза + внутрішнє самооцінювання |
| Фокус процесу | Розвиток культури якості, мобільність, прозорість | Підтвердження відповідності стандартам, вдосконалення ОПП |
| Самооцінювання | Обов’язкове, глибоке, з аналітичним звітом | Обов’язкове, з опорою на нормативні документи та моніторинг |
| Участь стейкхолдерів | Студенти, випускники, роботодавці (постійна участь) | Студенти, випускники, роботодавці (участь рекомендована) |
| Публічність результатів | Відкриті звіти, реєстри, доступ до висновків | Публікація на сайті ДСЯО, наказ |
| Моніторинг якості | Постійний, системний, інтегрований у внутрішню систему | Системна модель моніторингу: академічний, професійний, управлінський |
| Цифровізація процесу | Електронні платформи, онлайн-експертизи | Онлайн-звіти, цифрові інструменти ДСЯО |
| Результат акредитації | Рекомендації, визнання, розвиток | Висновок ДСЯО, рекомендації |
За нашими дослідженнями, українська модель акредитації фахової передвищої освіти вже на 75–85% відповідає європейським підходам, але потребує подальшого розвитку в напрямах: розширення участі стейкхолдерів; підвищення автономії закладів; переходу від формального контролю до культури якості; залучення незалежних експертних агентств. Умовна цифрова модель відповідності між європейською системою акредитації освітніх програм (ESG-2015) та українською моделлю, що реалізується через Державну службу якості освіти України (ДСЯО), базується на порівнянні ключових компонентів, визначених у нормативних документах. Зокрема стандарти ESG-2015 передбачають обов’язкове самооцінювання, зовнішню експертизу, участь стейкхолдерів, публічність результатів та розвиток культури якості в закладах освіти [3]. Українська модель відповідно до Положення про акредитацію освітньо-професійних програм та офіційних матеріалів ДСЯО також включає ці компоненти, хоча рівень їх реалізації має певні відмінності [4].
Цифровізація процедур, зокрема використання онлайн-звітів та відкритих реєстрів, активно впроваджується в обох системах. Водночас у європейській практиці акредитацію здійснюють незалежні агентства, часто з міжнародним визнанням, тоді як в Україні процес є централізованим і реалізується через державну структуру. Участь стейкхолдерів у європейському контексті є обов’язковою та системною, а в українському – поступово розширюється.
Таким чином, акредитація в Україні вже сьогодні виконує не лише функцію контролю, а й стає інструментом стратегічного розвитку, що відповідає європейським підходам із забезпечення якості освіти. Зазначимо, що критерії оцінювання освітньо-професійних програм стосуються не лише безпосередньо освітньої програми, але й спроможності закладів успішно її реалізувати. Відтак має значення інтегрованості освітньо-професійної програми в інституційний контекст роботи закладу освіти. Тому перелік критеріїв охоплює як програмні, так і інституційні критерії оцінки, а саме:
1) структуру та зміст освітньо-професійної програми;
2) організацію прийому на навчання за освітньо-професійною програмою та визнання результатів навчання, отриманих в інших закладах освіти;
3) організацію освітнього процесу;
4) контрольні заходи, оцінювання програмних результатів навчання здобувачів освіти та академічна доброчесність;
5) кадрове забезпечення реалізації освітньо-професійної програми;
6) освітнє середовище та матеріальні ресурси;
7) внутрішнє забезпечення якості освітньо-професійної програми.
Дуже важливо, щоб звіт про самооцінювання базувався на документах, що його підтверджують, до яких належать усі внутрішні нормативні документи, зокрема стратегії, проєкти, ОПП, навчальні плани, положення, накази, протоколи тощо та результати моніторингу (кількісні та якісні дані).
Акредитаційний процес у закладі фахової передвищої освіти є багаторівневим механізмом, що поєднує зовнішнє оцінювання з внутрішнім забезпеченням якості. Його ефективність залежить не лише від відповідності освітньо-професійної програми стандартам, а й від здатності закладу освіти продемонструвати системність, прозорість і доказовість освітньої діяльності.
У процесі акредитації семи ОПП у ВСП «Оптико-механічний фаховий коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка» у 2023, 2024 роках було реалізовано низку управлінських, методичних і аналітичних рішень, які дозволили не лише підтвердити відповідність програм стандартам, а й виявити внутрішні резерви для вдосконалення.
Зокрема, було забезпечено:
- доказовість самооцінювання через нормативні документи, протоколи, навчальні плани, результати моніторингу;
- участь педагогічного колективу в розробці та оновленні ОПП;
- врахування думки здобувачів освіти та роботодавців, що підтверджено результатами опитувань;
- впровадження системної моделі моніторингу, яка охоплює академічний, професійний, управлінський і соціальний компоненти.
Як зазначає О. Олійник, «ефективна внутрішня система якості базується на студентоцентризмі, прозорості процедур та постійному моніторингу освітніх результатів» [5]. Саме така модель дозволила Коледжу забезпечити не лише відповідність формальним критеріям, а й продемонструвати стратегічну здатність до розвитку.
С. Гончаренко підкреслює, що «самооцінювання є ключовим етапом акредитації, що дозволяє виявити не лише сильні сторони, а й зони ризику освітньої програми» [6]. У цьому контексті акредитація виступає не як завершальний етап, а як точка оновлення, що запускає новий цикл вдосконалення освітнього процесу.
Таким чином, акредитаційний процес у Коледжі став не лише формальним підтвердженням якості, а й індикатором внутрішньої спроможності до змін, що є визначальним чинником конкурентоспроможності закладу фахової передвищої освіти.
За результатами акредитаційної експертизи, усі програми отримали позитивні висновки щодо відповідності критеріям якості фахової передвищої освіти. Експертні групи відзначили належний рівень кадрового, методичного та матеріально-технічного забезпечення, актуальність змісту програм, наявність практичної складової, дотримання принципів академічної доброчесності, а також відкритість до вдосконалення.
Цьому сприяла внутрішня системна модель моніторингу якості освіти, що реалізується в Коледжі та охоплює академічний, професійний, управлінський і соціальний компоненти. Її впровадження дозволило забезпечити доказову базу для самооцінювання, сформувати аналітичні звіти, виявити зони вдосконалення та продемонструвати відповідність освітніх програм сучасним вимогам. З метою підвищення ефективності різних етапів акредитаційного процесу важливою є системна модель моніторингу, яка містить такі компоненти: моніторинг якості навчання (академічний), моніторинг професійної компетентності (педагогічний), моніторинг задоволеності освітньою програмою; моніторинг зворотного зв’язку із випускниками та стейкхолдерами, моніторинг управлінської діяльності – результативність проєктно-стратегічного планування. Така модель надає можливість створити сучасну інформаційно-аналітичну базу, що є необхідною умовою для успішного проходження акредитації. Адже формальна реалізація освітнього процесу без постійного самомоніторингу, зокрема опитувань, вдосконалення та оновлення змісту освіти, створення належного освітнього середовища, здатного реагувати на виклики, приведе до невідворотного зниження якості освіти. Наприклад, моніторинг задоволеності сучасними освітньо-професійними програмами (ОПП) демонструє, що:
- Зміст освітньої програми (дисциплін) для успішної роботи за фахом є достатнім (81,3 %, з них 64, 6 % обрали шкалу найвищого рівня – 10).
- На думку респондентів, ОПП актуальна у світлі найновіших досліджень у відповідній галузі: 80,9% оцінили ОПП на 9 та 10 рівнях (за шкалою від 1 до 10).
- 91% опитаних стверджують, що усі дисципліни, які вивчаються, є необхідними для їхньої професійної діяльності.
Викладачі коледжу також долучалися до розроблення документів, які стосуються внутрішньої системи забезпечення якості освітнього процесу, зокрема 21,1% респондентів вважають, що ініціатива розроблення / внесення змін в освітньо-професійну програму належить адміністрації закладу; 36,8% – цикловим комісіям; 21,1% стверджує, що це прерогатива роботодавців; 5,3% вважають, що здобувачів освіти; 15,8% – «інше» (наприклад, вищі за рівнем організації, ринок праці, попит на певного фахівця тощо); 84,2% респондентів зазначають, що володіють достатньою інформацією про необхідне забезпечення кадровими ресурсами реалізації ОПП; 15,8% респондентів брали участь в розробленні ОПП як лідери; 63,2% – як учасники; інше – 21,1%. У проєктуванні та вдосконаленні ОПП брали участь 36,8% опитаних; зокрема в обговоренні дисциплін – 52,6%; у формуванні профілів освітньої програми – 21,1%; у забезпеченні відповідності змісту освітньої програми стандарту фахової передвищої освіти – 26,3%; у забезпеченні своєчасного рецензування ОПП – 15,8%; у внесенні пропозицій щодо оновлення професійної програми й навчального плану підготовки – 26,3%; інше – 42,1%. У розробленні навчальних планів брали участь 26,3% респондентів; не брали участь – 31,6%; частково – 31,6%; інше – 10,5%. Такий аналіз сприяє висвітленню як позитивних змін, так прогалин під час розроблення ОПП, навчальних планів, що, у свою чергу, сприяє постійному удосконаленню освітньо-професійних програм, адже підвищення якості освітніх послуг, як зазначає Скидан М., «потребує комплексного підходу із залученням різних зацікавлених сторін, стратегічного планування та прагнення до постійного вдосконалення» [7].
Висновки. Акредитація є процесом, що здійснюється відповідно до визначених правил, критеріїв та процедур, які дозволяють комплексно оцінити якість надання освітніх послуг. Вона виконує не лише функцію зовнішнього контролю, а й слугує інструментом внутрішнього вдосконалення освітньо-професійних програм у навчально-методичному, академічному, виховному та інформаційному аспектах.
Звіт про успішне проходження акредитації є не просто формальним документом, а індикатором конкурентоспроможності закладу освіти, його здатності відповідати сучасним викликам, адаптуватися до змін у професійному середовищі та забезпечувати якісну підготовку фахівців.
Успішна акредитація освітніх програм у ВСП «Оптико-механічний фаховий коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка» у 2023, 2024 роках підтверджує ефективність впровадженої системної моделі моніторингу якості, яка базується на принципах прозорості, студентоцентризму, доказовості та постійного вдосконалення. Такий підхід дозволяє не лише відповідати вимогам стандартів, а й формувати культуру якості, що є основою сталого розвитку закладу фахової передвищої освіти у контексті євроінтеграції.
Список використаних джерел
1. Верховна Рада України. Законодавство України, 2019. Про фахову передвищу освіту. Закон України. Доступно: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2745-19#Text
2. Досвід участі Київського національного університету імені Тараса Шевченка в розвитку системи забезпечення якості вищої освіти в Україні (за матеріалами проєкту QUAERE : монографія / В. Бугров, А. Гожик, М. Мазуркевич та ін. ; за заг. ред. Л. Губерського. – Київ : ВПЦ «Київський Університет», 2018. 343 c.
3. ESG 2015. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area. – Brussels: ENQA, 2015. 32 p.
URL : https://enqa.eu/index.php/esg-standards-and-guidelines.
4. Державна служба якості освіти України. Офіційний сайт. Київ : ДСЯО, 2025.
URL : https://sqe.gov.ua
5. Олійник О. Внутрішня система забезпечення якості освіти : виклики та перспективи // Педагогічний дискурс. 2025. №1. С. 33–40.
6. Гончаренко С. Самооцінювання в акредитаційних процедурах ЗФПО // Вісник освіти. 2024. №4. С. 45–51.
7. Скидан М. Підвищення якості освітніх послуг як основний стратегічний напрям розвитку вищої та фахової передвищої освіти
URL : https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/3463
№4, 2025
Автор публікації
