Василь Кремень, академік НАПН України, Президент Національної академії педагогічних наук України, Президент товариства «Знання України»
HIGHER VOCATIONAL AND PROFESSIONAL EDUCATION IN TIMES OF WAR: CHALLENGES AND PROSPECTS
Vasyl Kremen, Academician of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, President of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, President of the ‘Knowledge of Ukraine’ Society
Джерело першої публікації: Фахова передвища і професійна освіта: теорія, методика, практика. Матеріали VII Всеукраїнської науково‑практичної конференції. Київ: НМЦ ВФПО, 2026.
ФАХОВА ПЕРЕДВИЩА І ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА В УМОВАХ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Source of the original publication: Pre‑university and vocational education: theory, methodology, practice. Proceedings of the 7th All‑Ukrainian Scientific and Practical Conference. Kyiv: National Methodological Centre for Vocational and Pre‑university Education, 2026
Конкурс «Педагогічний ОСКАР» проводиться з метою вивчення та поширення інноваційних педагогічних практик, сприяння професійному розвитку, самореалізації педагогів, створення необхідних умов для активізації творчого потенціалу педагогічних колективів закладів фахової передвищої освіти, удосконалення управління освітнім процесом та підвищення якості підготовки фахівців. Цього року Всеукраїнський конкурс «Педагогічний ОСКАР» відбувається вже вдев’яте. За всі роки в ньому взяли понад 3 тис. педагогів з більше як 200 закладів фахової передвищої освіти. Загалом на розгляд експертних комісій було представлено майже 9 тис. конкурсних робіт. Ці показники є найкращим підтвердженням того, що навіть в умовах найважчих випробувань в час війни українська педагогічна спільнота не припиняє пошуку нових форм, методів і технологій навчання, спрямованих на виховання конкурентоспроможного фахівця – патріота України. Паралельно з «Педагогічним ОСКАРОМ» визрівала потреба у створенні потужної науково-практичної платформи для системного обговорення теоретичних і прикладних проблем. Так, у 2020 році Науково-методичним центром вищої та фахової передвищої освіти Міністерства освіти і науки України спільно з Національною академією педагогічних наук України було започатковано проведення Всеукраїнської науково-практичної конференції «Фахова передвища і професійна освіта: теорія, методика, практика».
Мета цієї конференції – обмін досвідом й обговорення актуальних питань організації освітнього процесу в закладах фахової передвищої і професійної освіти в умовах сучасних викликів і загроз, а саме: менеджмент інноваційної діяльності фахового коледжу; цифровізація освітнього процесу; професійна компетентність педагогів; співпраця закладів освіти з роботодавцями та ін. За результатами проведення кожної конференції щороку видається збірник матеріалів, авторами яких є понад 500 педагогів та науковців.
Президія НАПН України у 2020 році підтримали пропозицію Центру, який очолює професор Тетяна Дем’янівна Іщенко, щодо поєднання конференції та конкурсу. Ця інтеграція значно посилила аспект наукового дослідження, практичного досвіду та визнання провідних фахівців, створивши унікальний синергетичний ефект, де наукова теорія безпосередньо перевіряється педагогічною практикою, а кращі інноваційні знахідки отримують належне наукове обґрунтування та визнання талановитих педагогів-дослідників на всеукраїнському рівні.
Сучасна трансформація фахової передвищої і професійної освіти є конкретною відповіддю на гострі виклики сьогодення. Йдеться не лише про модернізацію змісту освіти чи оновлення матеріально-технічної бази, а про системне переосмислення місії цих освітніх рівнів у державі, яка одночасно виборює свою суверенність у кровопролитній війні, реформує економіку та інтегрується до європейського освітнього простору. Динаміка розвитку фахової передвищої і професійної освіти України одночасно характеризується кількома суперечливими процесами. З одного боку, – це оптимізація мережі, модернізація структури закладів освіти, цифровізація освітнього процесу, посилення інтеграції з високотехнологічним виробництвом та розвиток співпраці з міжнародними партнерами. З другого, – демографічний спад, міграція населення, руйнування інфраструктури та гострий кадровий дефіцит. Попри це, система освіти демонструє доволі високий рівень стійкості. Навіть в умовах повномасштабної війни заклади фахової передвищої і професійної освіти здебільшого забезпечують високий рівень освітнього процесу й відповідно – підготовку конкурентоспроможних фахівців.
Безперечно, що одним із найважливіших етапів модернізації стало прийняття Закону України «Про професійну освіту» у 2025 році. Цей закон не тільки спонукав до оновлення нормативно-правової бази, а фактично заклав нову філософію розвитку професійної освіти в Україні. У центрі уваги не формальне функціонування закладів, а людина, її професійна самореалізація, мобільність, конкурентоспроможність та здатність швидко адаптуватися до змін на ринку праці. Закон став важливим інструментом європейської інтеграції, формування освітянської системи, максимально наближеної до потреб сучасної економіки. Важливо підкреслити людиноцентричний характер закону, адже людиноцентризм має бути наскрізною ідеєю всіх сфер життя і діяльності українського суспільства, охоплюючи всі етапи життя та розвитку людини — від дошкільної до середньої освіти. Справді, сьогодні в контексті критики середньої освіти нерідко можна почути критику принципу дитиноцентризму. Водночас цей принцип часто тлумачать спрощено або хибно. Дитиноцентризм нерідко зводять до уявлення, що дитина або учень є центральною фігурою, навколо якої мають обертатися всі рішення дорослих, а вчителі нібито не можуть висловити критичне зауваження, висунути обґрунтовані вимоги чи наполягати на дотриманні правил і дисципліни. Однак таке розуміння є хибним. Дитиноцентризм в освіті полягає не у відмові від вимогливості чи дисципліни, а в максимальному наближенні навчання і виховання до індивідуальних особливостей конкретної дитини, її здібностей, талантів, сильних сторін і тих аспектів, які потребують розвитку. Його метою є створення умов, за яких кожна дитина зможе найповніше реалізувати свій потенціал. Такий підхід сприяє становленню компетентного фахівця, адже людина має змогу розвиватися в тій сфері, яка відповідає її покликанню, інтересам і здібностям. Водночас це має важливе суспільне значення: країна динамічно розвивається тоді, коли мільйони людей займаються справою, що відповідає їхнім природним нахилам. Саме це мав на увазі Григорій Сковорода, говорячи про «сродну працю» – працю, яка відповідає внутрішньому покликанню, талантам і здібностям людини. От у цьому і полягає сутність дитиноцентризму. Людиноцентризм в суспільстві створює умови, аби кожна людина з будь-якої спеціальності, будь-якого фаху могла максимально себе самореалізувати: чи то слюсар, чи то підприємець, чи то вчитель, чи то хтось іншій. І це теж шлях до особистого щастя людини, бо людина займається улюбленою справою і займається ефективно, що є також шляхом до динамічного розвитку суспільства. Тому надзвичайно важливо формувати такі підходи у правильному їх розумінні.
В умовах воєнного стану професійна освіта виконує надзвичайно важливу економічну функцію. Ось деякі статистичні дані: понад 35% випускників закладів професійної освіти готуються для промисловості; майже 18% – для аграрного сектору; 15% – для сфери послуг; 12% – для будівництва.
Ці статистичні дані фактично відображають структуру майбутньої повоєнної відбудови України. Саме тому державна стратегія сьогодні орієнтується на перетворення закладів професійної освіти на сучасні високотехнологічні освітні хаби, здатні забезпечувати швидку перекваліфікацію населення, розвиток професійних компетентностей для Індустрій 4.0 і 5.0. Хотів би наголосити, що ми повинні максимально впроваджувати різноманітні професійні програми з різними термінами для різних слухачів і орієнтуватись на потреби людей в регіоні, на потреби промисловості та економіки. Це дозволить більшою мірою відповідати цим потребам і дасть можливості для зміцнення професійних закладів фахової передвищої освіти. Слід наголосити, що стратегічне значення має також фахова передвища освіта. Відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту» (2019) саме вона формує ту категорію фахівців, які здатні оперативно реагувати на кризові ситуації та забезпечувати функціонування критичної інфраструктури держави. Фаховий молодший бакалавр фактично відіграє ключову роль між інженерною підготовкою та сучасним виробництвом. Особливо важливо, що система фахової передвищої освіти забезпечує безперервність освітньої траєкторії, поєднуючи в єдину логічну систему: загальну середню освіту; професійну освіту; вищу освіту.
Якщо звернутися до аналізу мережі закладів професійної освіти, то очевидною стає тенденція до масштабної оптимізації. Якщо у 1991 році в Україні функціонувало 1285 професійно-технічних навчальних закладів, в яких навчалося понад 648 тисяч учнів, то на початку 2025 року їх кількість скоротилася до 653. Це свідчить не лише про демографічний спад, а й про спробу держави сконцентрувати ресурси та сформувати більш ефективну й керовану мережу. Як відомо, понад 17% закладів перебувають у процесі реорганізації, злиття або ліквідації, що вказує на незавершеність структурних трансформацій. Особливо важливо, що змінюється сама модель закладу професійної освіти. Відбувається відхід від застарілої системи численних типів закладів до більш зрозумілої та функціональної структури: професійні коледжі, навчальні центри, заклади зі специфічними умовами навчання, центри соціальної реабілітації.
Це свідчить про прагнення зробити систему більш гнучкою та адаптованою до сучасних викликів. Водночас кровопролитна війна внесла у функціонування закладів новий фактор – гнучкості та професійної мобільності. Понад 30 закладів професійної освіти були релоковані із зон активних бойових дій, а частина з них змінювала місце розташування неодноразово. Особливого значення набуває розвиток центрів професійної досконалості та навчально-практичних центрів. Саме ці заклади сьогодні є хабами технологічних інновацій, сучасного обладнання та налагодження співпраці з бізнесом. Як відомо, їх створення підтримується міжнародними проєктами. Зокрема, Європейський інвестиційний банк інвестував 58 млн євро у створення центрів професійної досконалості, а проєкт EU4Skills забезпечує модернізацію інфраструктури закладів професійної освіти у різних регіонах України. Це свідчить, що міжнародна спільнота розглядає професійну освіту як ключовий інструмент відновлення економіки нашої держави.
Надзвичайно складною залишається демографічна ситуація. На початку 2025 року контингент здобувачів професійної освіти становив 214,4 тисячі осіб, що на 12% менше порівняно з 2022 роком. Тут одночасно впливають кілька чинників: міграція населення; скорочення кількості випускників загальноосвітніх шкіл; воєнні ризики; зміна освітніх пріоритетів молоді. Особливо тривожним є те, що значна частина здобувачів освіти перебуває за кордоном і навчається дистанційно. Водночас позитивним сигналом є високий рівень якості підготовки: майже 70% випускників отримують дипломи з відзнакою або підвищені кваліфікаційні розряди.
Суворі реалії війни радикально змінили й організацію освітнього процесу. Лише 43% закладів професійної освіти мають можливість працювати очно. Інші використовують змішану або дистанційну форми навчання. За таких умов цифровізація стала не додатковим інструментом, а фактично умовою виживання системи. Платформа «Професійна освіта онлайн», інтерактивні курси, цифрові ресурси та дистанційні освітні середовища сьогодні забезпечують безперервність навчання навіть в умовах постійних загроз спричинених воєнним станом.
Одним із перспективних напрямів залишається дуальна форма здобуття освіти. Її розвиток демонструє зміну самої філософії підготовки кадрів: від переважно теоретичного навчання – до тісної інтеграції освіти і виробництва. Понад 12 тисяч здобувачів освіти уже навчаються на підприємствах, а впровадження студентського трудового договору створює додаткові механізми мотивації молоді до оволодіння професією.
Окремим стратегічним напрямом розвитку фахової передвищої та професійної освіти є профільна середня освіта за професійним спрямуванням. На мою думку, ідея профільної старшої школи є надзвичайно важливою, адже вона відкриває значні перспективи для розвитку як української освіти, так і держави загалом. Тому спроби окремих політичних діячів та інших публічних осіб відмовитися від переходу до профільної старшої школи або згорнути цю реформу слід розглядати як крок назад, що суперечить сучасним потребам розвитку освіти. Перед педагогами цих двох підсистем – професійної та фахової передвищої освіти – сьогодні також постають складні завдання. Насамперед ідеться про забезпечення виконання функцій профільної професійної старшої школи. Зокрема, необхідно приділити особливу увагу змісту програм загальної середньої освіти, забезпечивши їх максимальне узгодження з майбутнім фахом і професійною підготовкою здобувачів освіти. Такий підхід дасть змогу поєднати здобуття повної загальної середньої освіти з цілеспрямованою підготовкою до майбутньої професійної діяльності.
Війна призвела до помітної втрати педагогічного персоналу: частина викладачів стала внутрішньо переміщеними особами, частина виїхала за кордон, багато педагогів сьогодні захищають Україну у Збройних Силах. Це суттєво підвищує навантаження на педагогічний персонал, який залишився працювати в закладах фахової передвищої і професійної освіти. Не менш гострою проблемою є невідповідність між потребами ринку праці та механізмами офіційного працевлаштування випускників. Це зумовлює потребу оновлення освітніх програм, розвитку партнерства з роботодавцями та створення ефективніших механізмів кар’єрного супроводу молоді й дорослого населення.
Критичною проблемою залишається руйнування матеріально-технічної бази. Втрата понад 6% інфраструктури професійної освіти – це не лише проблема приміщень чи обладнання. Це проблема втрати освітніх можливостей для цілих регіонів. Особливо драматичною є ситуація у східних областях, де втрати матеріальної бази перевищують 80%. У безпечніших регіонах ситуація також складна через багаторічне моральне старіння обладнання. Фактично значна частина майстерень уже давно не відповідає технологічним стандартам сучасного виробництва.
Одним з болючих викликів стала трансформація соціальної функції закладів освіти. Гуртожитки часто перетворюються на гуманітарні центри для внутрішньо переміщених та постраждалих від наслідків війни. Зрозуміло, що це гуманітарно необхідне рішення, хоча воно значно посилює навантаження на систему та ускладнює організацію повноцінного освітнього процесу. Системною проблемою є хронічне недофінансування. Видатки на професійну освіту є значно нижчими за європейські показники. Водночас децентралізація призвела до суттєвої нерівності між громадами: одні активно інвестують у розвиток закладів освіти, інші – забезпечують лише мінімальні потреби. Це спричиняє нерівний доступ до якісної освіти у регіонах.
Подібні тенденції спостерігаються і в закладах фахової передвищої освіти. З одного боку, – зростає загальний контингент студентів, посилюється інтеграція з вищою освітою та ринком праці. З другого, – війна, демографічний спад і міграція спричинили скорочення вступу до цих закладів та втрати значної кількості потенційних здобувачів освіти. Серйозною проблемою є старіння викладацького складу, оскільки питома вага молодих педагогів у системі залишається критично низькою.
Отже, сучасний стан фахової передвищої і професійної освіти України є надзвичайно складним і суперечливим. Ці освітянські підсистеми одночасно переживають масштабні втрати та демонструють високу адаптивність. Функціонуючи в умовах війни, демографічної кризи та економічної нестабільності, вони продовжують забезпечувати державу фахівцями, впроваджувати інновації та інтегруватися до європейського освітнього простору. Саме тому подальший розвиток фахової передвищої і професійної освіти має стати одним із ключових пріоритетів державної освітньої політики. Без сучасної науково обґрунтованої системи підготовки кадрів будуть неможливими ні економічне відновлення, ні технологічна модернізація, ні конкурентоспроможність нашої держави в майбутньому.
Які ж шляхи вирішення цих проблем ми бачимо та які кроки вже здійснюються на державному та академічному рівнях? Насамперед є потреба в реалізації чіткого комплексу заходів, спрямованих на оновлення інфраструктури, підвищення якості підготовки та забезпечення безпеки й доступності освіти.
По-перше, перспективи розвитку фахової передвищої і професійної освіти України нерозривно пов’язані з комплексним оновленням змісту навчання і виховання сучасного виробничого персоналу, кардинальним удосконаленням системи управління на принципах децентралізації, розширенням мережі незалежних кваліфікаційних центрів, повсюдним розвитком дуальної форми освіти, зміцненням кадрового потенціалу на основі підвищення кваліфікації та стажування викладачів на провідних підприєм-ствах й упровадженням багатоканального фінансування.
По-друге, здійснюється масштабна модернізація матеріально-технічної бази. Для створення перших 28 центрів професійної досконалості було інвестовано близько 100 млн грн на кожен об’єкт. У 2026 році в межах масштабного державного проєкту «100 майстерень» передбачено цільове фінансування обсягом 1 млрд грн, яке спрямовується на модернізацію лабораторій, впровадження енергоефективних рішень та створення безбар’єрного простору.
По-третє, пріоритетом є забезпечення рівного доступу до професійної освіти та інклюзії. Сьогодні у закладах професійної освіти навчається майже 4 тис. осіб з особливими освітніми потребами, а також понад 12 тис. дітей-сиріт та осіб з інвалідністю. Це потребує розширення архітектурної безбар’єрності, адаптації освітніх програм та створення служб психолого-педагогічного супроводу.
По-четверте, це безпека освітнього середовища. З державного бюджету було виділено значні кошти – 6,2 млрд грн на будівництво та модернізацію укриттів, що дало змогу забезпечити надійними захисними спорудами понад 90% функціонуючих закладів професійної освіти й повернути учнівську молодь до очного навчання.
По-п’яте, подолання дисбалансу на ринку праці. Урядом чітко визначено перелік із 50 найдефіцитніших професій (зварювальники, електромонтери, оператори спецтехніки тощо), за якими рівень працевлаштування випускників сьогодні досягає рекордних 90%. На нашу думку, заслуговує схвалення розширення практики впровадження гнучких, короткострокових програм професійної підготовки та перепідготовки дорослого населення. Це дає змогу дорослому населенню, зокрема ветеранам і внутрішньо переміщеним особам, швидко здобувати часткові або мікрокваліфікації та інтегруватися в економіку.
По-шосте, цифрова трансформація фахової передвищої і професійної освіти. Впровадження інструментів штучного інтелекту, технологій доповненої та віртуальної реальності сприяє ефективному формуванню складних практичних навичок у студентів навіть в умовах обмеженого доступу до реальних промислових потужностей чи загрози обстрілів, що є критично важливим для технічно складних і небезпечних галузей.
По-сьоме, залучення інвестицій на основі механізмів публічно-приватного партнерства та податкових стимулів для бізнесу, який фінансує розвиток закладів освіти. За розрахунками експертів, це дасть змогу залучити до 1,5 млрд грн приватних інвестицій в оновлення інфраструктури і навчально-виробничої бази коледжів і центрів.
Важливим завданням фахової передвищої і професійної освіти є розроблення та впровадження сучасних програм професійної адаптації, перепідготовки та психосоціальної підтримки ветеранів війни та осіб, які отримали інвалідність внаслідок бойових дій. У державі необхідно створювати для наших захисників-героїв максимально комфортні, безбар’єрні умови для здобуття нових затребуваних професій та швидкого повернення до активного економічного й соціального життя. Не лише в системі професійної та фахової передвищої освіти, а й в усій освітній сфері та суспільстві загалом необхідно утверджувати глибоку повагу до воїнів, які захищають або захищали Батьківщину, а також зберігати пам’ять про тих, хто віддав за неї своє життя. Це герої не лише нашого часу – їхній подвиг залишатиметься моральним орієнтиром для багатьох поколінь. У зв’язку з цим одним із важливих завдань педагогічних колективів у співпраці зі здобувачами освіти є створення архівів і літописів пам’яті про випускників та вихованців своїх закладів, а також про жителів відповідних міст, селищ і сіл, які захищали Україну або загинули за її свободу та незалежність.
Ця робота має велике суспільне й виховне значення. Після завершення війни ми не маємо права забути цих людей, адже вони віддали свої життя за Україну, її свободу та майбутнє, за кожного з нас.
Національна академія педагогічних наук України, академічні інститути та інші наукові установи намагаються забезпечувати випереджувальний науково-методичний супровід цих процесів, створюючи і впроваджуючи найсучасніші освітні технології, підручники і методичні посібники нового покоління. Попри всі виклики воєнного часу, освітяни довели, що українська система освіти володіє колосальним запасом стійкості, гнучкості, патріотизму і високого професіоналізму. Саме випускники наших освітніх закладів, які пішли на фронт, реалізовують завдання, з яким не зустрічалась жодна країна, жодні збройні сили будь-якої країни світу – вони змогли за такий короткий час опанувати та ефективно використовувати велике різноманіття наданої військової техніки та зброї.
Сьогодні, особливо в умовах стрімкого розвитку інформаційного простору та широких можливостей поширення інформації, освіта, зокрема професійна і фахова передвища, перебуває в центрі суспільної уваги. Це зумовлює значне поширення критичних, а нерідко й негативних оцінок діяльності закладів освіти, педагогів та освітньої системи загалом. Безумовно, освіта потребує модернізації та змін, однак ці зміни мають бути виваженими, послідовними й ґрунтуватися на професійному аналізі та реальних потребах суспільства.
Впевнений, що об’єднавши зусилля науки, освіти та бізнесу, зокрема на основі синергії таких потужних платформ, як «Педагогічний ОСКАР» і щорічна науково-практична конференція з проблем фахової передвищої та професійної освіти, ми зможемо прискорити розвиток високотехнологічної європейської системи освіти в Україні. Вона, у свою чергу, стане міцним фундаментом для відродження та процвітання нашої держави.
Список використаних джерел
1. Кремень В.Г. ФАХОВА ПЕРЕДВИЩА І ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА В УМОВАХ ВІЙНИ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ. Фахова передвища і професійна освіта : теорія, методика, практика : матеріали VІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції / за ред. Т.Д. Іщенко, Н.Г. Ничкало, М.П. Хоменко. Київ : Науково-методичний центр ВФПО, 2026. С. 9-20
№3, 2026
Автор публікації
