Тетяна Свириденко, заступник директора з навчальної роботи, Людмила Трушковська, викладач, Київський енергетичний фаховий коледж
Multi-level tasks as an effective tool in modern education, Tetyana Svyrydenko, Deputy Director for Academic Affairs, Lyudmyla Trushkovska, Lecturer at Kyiv Energy Vocational College
Анотація: Стаття присвячена багаторівневим завданням як ефективному інструменту сучасної освіти. Матеріал статті ґрунтується на узагальненні та систематизації різних наукових підходів і методичних напрацювань, що висвітлюють окремі аспекти застосування багаторівневих завдань у освітньому процесі. Розкрито особливості їхньої конструкції, окреслено переваги та потенційні обмеження, а також проаналізовано їхній вплив на формування ключових компетентностей, мотивації та самостійності здобувачів освіти.
Abstract: The article is devoted to multilevel tasks as an effective tool of modern education. The material is based on the generalization and systematization of various scientific approaches and methodological developments that highlight certain aspects of using multilevel tasks in the educational process. The study reveals the peculiarities of their structure, outlines the advantages and potential limitations, and analyzes their impact on the formation of key competencies, motivation, and independence of learners.
Світ змінюється, і ми повинні змінюватися разом із ним, якщо хочемо навчати тих, хто буде його творити. Джон Дьюї
Вектор сучасної освіти зазнає суттєвих змін, рухаючись від традиційної знаннєвої моделі до компетентнісного підходу. Освітній процес переходить від традиційного контролю знань до формувального оцінювання, а стандартизоване навчання поступається місцем індивідуалізованому підходу.
Компетентнісний підхід акцентує увагу на практичному застосуванні знань та активному навчанні: підвищенні залученості здобувачів освіти і розвитку самостійності, самоконтролю та відповідальності.
Індивідуалізація освітнього процесу вимагає адаптації програм під потреби і можливості кожного здобувача освіти, забезпечуючи баланс між гнучкістю та стандартами якості.
Формувальне оцінювання передбачає, що контроль знань має бути не лише об’єктивним оцінюванням результатів, а й мати мотиваційний характер, бути спрямованим на розвиток і заохочення.
Одним із ефективних інструментів для реалізації цих векторів сучасної освіти є багаторівневі завдання.
Київський енергетичний фаховий коледж уважно стежить за тенденціями та змінами в освітньому просторі, впроваджуючи інноваційні підходи у навчальний процес. Питання використання багаторівневих завдань викликало зацікавлення у контексті методичної роботи і основні результати його опрацювання подано у цій статті. З матеріалами презентації можна ознайомитися на офіційному сайті коледжу, скориставшись QR-кодом: https://kek.edu.ua/wp-content/plugins/pdfjs-viewer-shortcode/pdfjs/web/viewer.php?file=https://kek.edu.ua/wp-content/uploads/2025/06/bagatorivnevi-zavdannya.pdf&attachment_id=16612&dButton=true&pButton=true&oButton=false&sButton=true&pagemode=none&_wpnonce=264ca91300
Що таке багаторівневі завдання? Багаторівневі завдання – це комплексні навчальні та контрольні вправи, що складаються з завдань кількох рівнів складності, відзначаються структурованістю, логічною послідовністю та поступовим ускладненням. Основною метою використання багаторівневих завдань є забезпечення умов для розвитку всіх здобувачів освіти відповідно до їх індивідуальних можливостей, поступове засвоєння навчального матеріалу та підвищення рівня знань.
Особливості конструкції багаторівневих завдань.
Багаторівневі завдання характеризуються структурованістю та поступовим ускладненням. Під час їх розробки враховують такі аспекти:
• Етапність: завдання поділяється на кілька послідовних етапів, кожен з яких має свою мету та результати.
• Диференціація складності: поетапне збільшення складності завдань дає змогу здобувачам освіти поступово занурюватися в тему.
• Практична спрямованість: завдання мають бути максимально наближеними до реальних професійних (виробничих) ситуацій, що сприяє розвитку практичних компетентностей.
• Контроль і самоконтроль: здобувач освіти може самостійно визначати свій рівень знань, а викладач – оцінити його прогрес та надати індивідуальні рекомендації для покращення результатів.
Зазвичай багаторівневі завдання поділяють на чотири основні рівні:
1. Початковий (репродуктивний): передбачає відтворення основних теоретичних знань (визначення, формули, правила, закони, виконання завдань за зразком).
2. Середній (інтерпретативний): передбачає застосування знань у стандартних ситуаціях (виконання алгоритмічних завдань, аналіз типових прикладів). Здобувач освіти має продемонструвати здатність інтерпретувати, пояснювати та застосовувати теоретичні знання для вирішення типових завдань.
3. Достатній (аналітичний): передбачає аналіз, порівняння, пояснення процесів та розв’язання задач із нестандартними умовами. Здобувач освіти має продемонструвати здатність до самостійного пошуку способів вирішення складних завдань, виокремлення важливих деталей, порівняння та обґрунтування висновків на основі різних варіантів рішень.
4. Високий (інноваційний): передбачає самостійне дослідження, моделювання ситуацій, побудову гіпотез, аргументоване обґрунтування власних висновків. Здобувач освіти має продемонструвати високий рівень критичного та творчого мислення, здатність до розробки інноваційних ідей, інтеграції знань із різних галузей для вирішення нестандартних та складних проблем.
Обґрунтування доцільності застосування багаторівневих завдань. Сучасна освіта стикається з низкою викликів, серед яких актуальними є:
1. Неоднорідність підготовки здобувачів освіти: у групах здобувачі освіти мають різні здібності, різну базу знань та темп засвоєння матеріалу.
2. Стрес та/або відсторонення в навчальному процесі: надмірна складність або одноманітність завдань можуть призвести до стресу, втоми та втрати мотивації у здобувачів освіти.
Уникнути цих факторів (або ж зменшити їх вплив) допомагає диференціація освітнього процесу – використання таких підходів до організації навчання, що забезпечують кожному здобувачеві освіти оптимальний баланс між підтримкою та викликами, сприяючи повноцінному розкриттю його потенціалу.
В цьому контексті багаторівневі завдання допомагають адаптувати процес навчання до індивідуальних можливостей здобувачів освіти, маючи такі переваги:
- Можливість обирати рівень складності. Здобувачі можуть розпочинати з простіших завдань, або одразу працювати із завданнями підвищеної складності, орієнтуючись на свої здібності та інтереси.
- Підтримка мотивації – поступовий успіх на кожному рівні підвищує впевненість у власних силах і заохочує до подальшого навчання.
- Створення комфортних умов для всіх учасників навчання – слабші здобувачі освіти працюють без перевантаження у власному темпі, а ті, хто готовий до складніших завдань, не нудьгують в очікуванні слабших.
Таким чином, використання багаторівневих завдань є ефективним інструментом індивідуалізації навчання. Вони допомагають забезпечити особистісно орієнтований підхід, підвищити мотивацію здобувачів освіти та зробити навчальний процес більш гнучким і результативним.
3. Адаптація до професійної діяльності: освітній процес має забезпечувати зв’язок із професійною сферою, а навчальні завдання повинні сприяти розвитку практичних навичок та компетенцій, необхідних для майбутньої професії.
Багаторівневі завдання можуть бути наближені до реальних виробничих (практичних) кейсів для спеціальних дисциплін, що дозволяє здобувачам освіти відчути реалії професійної діяльності та краще підготуватися до роботи у конкретній галузі.
4. Розвиток самостійності: сучасна освіта акцентує увагу на особистісному розвитку здобувачів, зокрема на формуванні навичок саморегуляції, відповідальності і розвитку внутрішньої мотивації до навчання.
Багаторівневі завдання сприяють самоконтролю, аналізу власних помилок і стимулюють самостійне прийняття рішень. Вони дають змогу здобувачам освіти оцінювати свій прогрес, коригувати стратегії навчання та свідомо підходити до вирішення завдань.
Таким чином, використання багаторівневих завдань є ефективним інструментом для забезпечення компетентнісного підходу в навчанні. Вони сприяють зв’язку з професійною діяльністю, розвитку необхідних практичних навичок та стимулюють саморозвиток здобувачів освіти.
5. Зростаючі вимоги до контролю знань: зміщення акценту з оцінки кінцевого результату на процес навчання. Викладачі повинні оцінювати не лише наявність знань, а й динаміку навчального поступу.
Використання багаторівневих завдань дає змогу викладачам ефективно відстежувати динаміку навчання здобувачів освіти і своєчасно коригувати освітній процес, а здобувачам – усвідомлювати власний рівень знань, виявляти слабкі місця та працювати над їхнім усуненням.
Отже, однією з ключових переваг використання багаторівневих завдань є сприяння переходу від традиційного результативного оцінювання до сучасного формувального.
Проблемні аспекти впровадження багаторівневих завдань:
• Високі вимоги до викладача – необхідність володіти методикою розробки таких завдань і ефективно керувати навчальним процесом.
• Ресурсні витрати: створення якісних багаторівневих завдань вимагає значних часових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів від викладачів.
• Баланс складності: необхідно ретельно підбирати рівні складності, щоб завдання були доступними для здобувачів освіти з різним рівнем підготовки, але водночас стимулювали їх до розвитку.
• Оцінювання: розробка чітких об’єктивних критеріїв оцінювання для кожного етапу завдання може бути складною.
• Підготовка здобувачів освіти: вони можуть не мати достатніх навичок самостійної роботи або критичного мислення, що ускладнює виконання багаторівневих завдань (деякі здобувачі освіти можуть навмисно обирати легші завдання, уникаючи викликів).
• Опір змінам: як здобувачі освіти, так і викладачі можуть мати труднощі з прийняттям нового підходу, якщо вони звикли до традиційних методів навчання.
Потенційні обмеження застосування багаторівневих завдань:
• Початковий етап вивчення дисципліни: багаторівневі завдання можуть бути менш ефективними або навіть недоцільними на ранніх етапах вивчення нової дисципліни, коли здобувачам освіти потрібно освоїти базові компетентності. Наприклад, на початку вивчення фізики чи хімії необхідно засвоїти базову термінологію, особливості лабораторних досліджень, техніку безпеки тощо.
• Нормативні дисципліни: низькою є доцільність використання багаторівневих завдань під час вивчення дисциплін, орієнтованих на точне засвоєння встановлених стандартів, без змін або варіацій у навчальному процесі, таких як охорона праці, електробезпека тощо. В них важливо чітко засвоїти основні стандарти безпеки та дотримуватись конкретних інструкцій.
• Комплексні форми контролю: використання багаторівневих завдань на комплексному екзамені може змістити фокус з головної мети – оцінки сформованості профільних компетентностей. Для комплексних форм контролю доцільніше говорити не про багаторівневість, а про багатогранність завдань – потрібно підбирати завдання такого типу, щоб перевірити сформованість всіх професійних компетентностей, а не визначати етап їх становлення у здобувача освіти.
Висновок. Використання багаторівневих завдань є показником високої якості освітнього процесу, орієнтованого на індивідуальні потреби здобувачів та розвиток ключових компетентностей (як фахових, так і загальних), що відповідає сучасним вимогам освітніх програм і державних стандартів. Вони сприяють розвитку самоконтролю та мотивації здобувачів освіти; інтегрують принципи формувального оцінювання, дозволяють викладачу ефективно відстежувати динаміку навчання та коригувати процес у реальному часі.
Однак успішне впровадження методу багаторівневих завдань потребує ретельної підготовки: як методичної підготовки викладачів, так і врахування специфіки дисципліни. Важливо чітко оцінювати доцільність його застосування, використовуючи цей метод лише там, де він справді сприяє підвищенню якості освіти, а не ускладнює навчальний процес.
Список використаних джерел
- МОН України. Освіта в незалежній Україні : розвиток та перспективи / Міністерство освіти і науки України. Київ, 2021. 256 с.
- Державний стандарт профільної середньої освіти : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 898. Київ : Кабінет Міністрів України, 2020.
- Marcela Pozas,Verena Letzel,Christoph Schneider. Teachers and differentiated instruction: exploring differentiation practices to address student diversity. Journal of Research in Special Educational Needs, 2019.
- Алєксєєва С. В. Індивідуалізація навчання : суть, шляхи реалізаціı̈. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021.
- Захарчук Т.В. Інноваційні технології навчання в сучасній школі [Електронний ресурс]. https://social-science.uu.edu.ua/article/263
№4, 2025
Автор публікації
