Вікторія Кузьменко, Раїса Казарова, викладачі ВСП «Електромеханічний фаховий коледж Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова»
THE ELECTRICIAN OF THE NEW ERA: WHO WILL TRAIN THE SPECIALISTS THE MARKET REALLY NEEDS? Viktoria Kuzmenko, Raisa Kazarova, lecturers at the ‘Electromechanical Vocational College of the O.M. Beketov Kharkiv National University of Municipal Economy’
Анотація. Сучасний ринок праці вимагає переосмислення підготовки фахівців-електриків, які є ключовими для інфраструктури держави. Стаття аналізує готовність закладів фахової передвищої освіти забезпечити не лише теоретичну, а й практичну підготовку молоді. Розглядаються причини нестачі співпраці між освітянами та роботодавцями, а також наслідки цього для конкурентоспроможності випускників. Автор пропонує приклади успішної дуальної моделі за кордоном і практичні кроки для її впровадження в Україні. Матеріал поєднує аналітику, виклики та конкретні рішення для оновлення системи освіти.
Abstract. The modern labor market is evolving rapidly, and with it — the demands placed on professionals. Electricians, as the backbone of national infrastructure, require a reimagined approach to training. This article explores whether vocational education institutions in Ukraine are prepared to offer not only theoretical knowledge but also hands-on experience with modern equipment. It examines the lack of systemic collaboration between educators and employers, presents successful dual education models from abroad, and outlines practical steps to enhance the competitiveness of Ukrainian graduates.
Щоб запалити лампу, потрібні й провід, і струм. Освіта і практика – так само нерозривні
Ми живемо в час, коли електрика – це вже не просто провід у стіні. Це розумний дім, сонячна енергія, автоматизовані заводи. Але хто стоятиме за цими технологіями? Хто забезпечить їх монтаж, обслуговування, роботу, безпеку та розвиток? Відповідь очевидна – спеціаліст-електрик. Але не той, що знає «як під’єднати лампочку». А той, хто розуміє сучасну техніку, працює з інноваціями, має практичний досвід і вміє працювати в команді. Чи готова українська освіта дати ринку такого фахівця? У той час як ринок праці стрімко змінюється, а технології буквально щодня диктують нові правила гри, фахова передвища освіта в Україні стоїть перед вибором: або адаптуватися, або втратити зв’язок із реальністю.
Освіта, яка не встигає? Світ змінюється. Сучасна промисловість та інфраструктура дедалі більше потребують висококваліфікованих кадрів, особливо у сфері електротехніки. Але що ми маємо сьогодні? Чи здатна система освіти забезпечити ці потреби? Україна має розгалужену мережу фахових передвищих закладів освіти, які здійснюють підготовку фахових молодших бакалаврів за різними освітніми програмами електротехнічного спрямування. На перший погляд це звучить переконливо. Але що приховується за цими словами?
Програми, які часто не відповідають реаліям сучасного виробництва. Лабораторії, де студенти бачать обладнання з минулого століття. А головне – відірваність освіти від практики. Від реального ринку, від реальних підприємств, від реальних викликів. Ми навчаємо дітей для світу, якого вже не існує. І дивуємось, чому вони не готові до реального життя.Потреба у системному оновленні технічного забезпечення стоїть гостро. Але без підтримки держави, громади та бізнесу ці зміни не настануть.
Фахова передвища освіта має відігравати ключову роль у підготовці таких фахівців, адже саме вона є ланкою, що поєднує базову загальноосвітню підготовку з вимогами реального сектора економіки. З огляду на це, виникає необхідність модернізації змісту та форм організації освітнього процесу в закладах фахової передвищої освіти (ЗФПО), його тісної інтеграції з ринком праці, роботодавцями, професійними об’єднаннями та іншими стейкхолдерами.
Особливої актуальності набуває питання формування у випускників ЗФПО практикоорієнтованих компетентностей, що відповідають потребам конкретних галузей економіки. Тільки за умов тісної взаємодії між освітньою системою та ринком праці можливе забезпечення високої конкурентоспроможності випускників на сучасному етапі.
Коледжі – це не просто перехідна ланка між школою та університетом. Сьогодні вони мають стати хабами, де формуються компетентності, що відповідають вимогам реального ринку праці. Для цього потрібно не лише зробити актуальним зміст програм, а й радикально переглянути підхід до самої моделі навчання.
Дуальна освіта: досвід Європи як орієнтир.
В Україні спостерігається поступовий перехід до компетентнісної моделі освіти, яка орієнтована не лише на засвоєння знань, а й на формування практичних умінь і навичок, необхідних для успішної професійної діяльності. Проте реальна взаємодія між закладами фахової передвищої освіти та роботодавцями ще не має належної системності та сталих механізмів. У більшості випадків співпраця з підприємствами зводиться до організації короткотривалої практики, без реального занурення студентів у виробничі процеси.
Натомість у країнах Європи, таких як Німеччина, Австрія та Швейцарія, вже давно функціонує ефективна дуальна система освіти, яка поєднує теоретичне навчання в коледжі з оплачуваною практикою на підприємстві. Наприклад, у Німеччині підготовка електриків відбувається в рамках дуальної моделі: студенти проводять 3–4 дні на тиждень безпосередньо на виробництві, а решту часу – у професійних школах, де отримують теоретичну базу. Роботодавці активно залучені до розробки освітніх програм, беруть участь в оцінюванні результатів навчання та гарантують подальше працевлаштування кращих випускників.
Ще одним прикладом є Швейцарія, де підготовка електриків передбачає чітко визначені стандарти навчання, узгоджені з асоціаціями підприємств, а також регулярну оцінку кваліфікації студентів у реальних умовах. Учні таких програм здобувають не лише фахову компетентність, а й практичний досвід, який дозволяє їм легко інтегруватися на ринку праці.
В Україні теж з’являються окремі позитивні приклади. Наприклад, у співпраці з компаніями, що спеціалізуються на енергетиці та монтажі електроустановок (зокрема «Schneider Electric», «Електроконтакт Україна», «ДТЕК»), деякі заклади фахової передвищої освіти почали впроваджувати елементи дуального навчання для студентів-електриків. Компанії партнери створюють майстерні, надають обладнання, долучаються до програм. Це не мрія – це реальність. Але поки що – лише для обраних. На щастя, деякі заклади освіти вже розуміють: без тісної взаємодії з роботодавцями – нікуди.
Але чи цього достатньо? Ні. Це має бути не винятком, а правилом. Не елітним експериментом, а державною політикою. Бізнес повинен бути не просто спонсором, а повноправним учасником освітнього процесу – від розробки програм до участі в оцінюванні.
Що уповільнює розвиток?
Відповідей багато, але суть проста.
Інтеграція закладів фахової передвищої освіти з ринком праці, зокрема у сфері підготовки електриків, стикається з низкою системних проблем і бар’єрів, які уповільнюють процес модернізації освіти та знижують конкурентоспроможність випускників:
- Немає системної співпраці з бізнесом. Щось робиться, але стихійно, без єдиної стратегії.Відсутність постійного діалогу призводить до того, що зміст освітніх програм не відповідає актуальним вимогам виробництва. Підприємства часто не залучаються до планування практики, а освітяни – до стратегій розвитку бізнесу.
2. Матеріальна база – вчорашній день. Обладнання – як з музею. Більшість закладів не мають сучасного обладнання, яке відповідає реальним умовам роботи електриків. Студенти – наче готуються до професії, якої вже майже не існує.Здобувачі освіти часто стикаються з новітніми технологіями лише після працевлаштування, що знижує їхню готовність до практичної діяльності.
3. Soft skills? А що це таке? Сучасний ринок праці вимагає від фахівців не лише професійних знань, а й так званих soft skills – уміння працювати в команді, комунікувати, розв’язувати проблеми, брати на себе відповідальність. Але де цьому вчать? На жаль, у більшості випадків розвитку м’яких навичок у програмах навчання не приділяється належної уваги. Ми продовжуємо вчити «одинаків», коли ринок потребує командних гравців. Ми оцінюємо знання, коли варто оцінювати компетентності.
4. Дуальна освіта – лише на папері. Закон є, практики немає. Попри наявність законодавчих умов, дуальна форма навчання реалізується переважно як пілотні проєкти в окремих закладах освіти, без системного охоплення галузі.
Тож виникає запитання: якщо ми бачимо успішний приклад – чому не впроваджуємо його системно? Якщо дуальна освіта працює в Австрії, Німеччині, Швейцарії – чому не працює в Україні?
Що можна (і треба) зробити вже сьогодні?
Щоб ситуація зрушила з місця, потрібна системна модернізація. Зокрема:
- Впровадження системи моніторингу потреб регіонального ринку праці – щоб знати, кого і для чого готуємо.
Необхідно регулярно досліджувати попит на спеціалістів електротехнічного профілю, враховуючи специфіку регіонів, темпи розвитку будівельної, енергетичної та промислової галузей. Не можна вчити «просто електриків». Треба вчити тих, кого потребує ринок праці конкретного регіону.
- Формування освітньо-виробничих кластерів.
Коледж + підприємство + громада = спільний інтерес і спільна відповідальність.
Варто створювати сталі партнерства між закладами фахової передвищої освіти, підприємствами, місцевими органами влади, громадськими організаціями та профільними асоціаціями. Такі кластери сприятимуть обміну ресурсами, спільній розробці навчальних програм, підготовці викладачів і забезпеченню баз практики.
- Роботодавці в освіті – не декорація.
Компанії партнери мають брати участь у розробці програм, викладати фахові освітні компоненти, оцінювати рівень набутих компетенцій студентів. Представники підприємств мають брати участь у розробці стандартів фахової передвищої освіти, освітніх програм, програм практики не після, а до їхнього затвердження, а також бути членами атестаційних комісій.
- Кар’єрний центр – міст між освітою та ринком праці.
Наявність у закладі фахової передвищої освіти кар’єрного центру дає змогу забезпечити супровід випускника від здобуття фаху до працевлаштування. Це потужний інструмент комунікації з роботодавцями. Але чи функціонують ці центри належним чином? Чи дійсно вони допомагають, чи існують лише «для звітності»? Кар’єрний центр повинен бути не вивіскою, а серцем взаємодії з ринком. Саме тут має вирішуватися головне питання: куди піде студент після випуску? Кар’єрні центри мають не лише інформувати студентів про вакансії, а й навчати їх техніки проходження співбесід, написанню резюме, розвивати soft skills, проводити зустрічі з роботодавцями, тренінги та ярмарки вакансій.
- Стимулювання оновлення матеріально-технічної бази.
Необхідне залучення грантових коштів, донорських програм, спонсорських внесків, державно-приватних партнерств для закупівлі сучасного обладнання та створення новітніх навчальних матеріально-технічних ресурсів.
- Викладач – не «людина з книжки».
І ще одне важливе питання: хто навчає? Сучасний електрик має знати про відновлювану енергетику, автоматизацію, цифрові технології. Але якщо викладач сам не мав доступу до цих новинок, як він може передати ці знання?
Стажування викладачів на сучасних підприємствах, підвищення кваліфікації, залучення фахівців-практиків до викладання – це не примха. Це життєва необхідність.
Погляд у майбутнє: електрик як high-tech спеціаліст
Уявімо: студент електротехнічного коледжу вивчає енергоефективні системи на новітньому обладнанні, проходить практику у міжнародній компанії, отримує сертифікат, який визнають роботодавці. В коледжі — сучасна лабораторія. Студент на практиці програмує систему автоматичного освітлення, монтує сонячні панелі, аналізує енергоефективність будівлі. Поруч — викладач, який щойно пройшов стажування в енергетичній компанії. Освітньо-професійна програма — результат спільної праці коледжу з роботодавцем. І після випуску студента вже чекають. У 20 років він — зажаданий фахівець, який не просто має роботу, а обирає її. Утопія? Аж ніяк. Це може стати нормою. Для цього заклади освіти мають не наздоганяти ринок праці, а йти поруч із ним.
І наостанок – головне.
Фахова передвища освіта – це не «другорядна» освіта. Це перша лінія оборони в боротьбі за кваліфіковану робочу силу. Ми вже не маємо часу на декларації. Потрібні рішення, партнерства, інвестиції та політична воля. Електрики – це не просто професія, це енергія держави. І від нас залежить, чи буде вона світитися повною силою. Майбутнє України – це не лише високі технології, а й ті, хто їх обслуговує. І роблять це фахово!
Список використаних джерел
1. Закон України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 № 2740-VIII.
2. Про затвердження Положення про дуальну форму здобуття професійної передвищої освіти : Наказ МОН України від 15.10.2019 № 1296.
3. Ринок праці та зайнятість в Україні : аналітичний огляд. Київ : Держстат України, 2023.
4. Дьячук І.І. Співпраця закладів фахової передвищої освіти з роботодавцями як інструмент забезпечення якості освіти // Педагогічний дискурс. 2022. № 32. С. 67–72.
5. Strategy for the Development of Vocational Education in Ukraine for 2022–2027. Ministry of Education and Science of Ukraine.
6. Європейський досвід дуальної освіти : можливості імплементації в Україні // Аналітичний центр CEDOS. 2021.
Автор публікації
